Сценарій до Дня учителя
Ведучий
1. Тихо блукає осінь по закутках
Вже недалеко подихи зими,
Але щось зігріва серця нам
Наче подих приємної весни.
Ведучий 2 Те приємне тепло йде від тих
Що крокують до нас крізь
віки,
Тих, що роблять людей із
юрби дітвори,
Тих, що сіють знання і
збирають плоди.
Це тепло йде від вас - дорогі вчителі!!!
Ведучий 1 Доброго дня, дорога шкільна родино!
Прекрасне свято запросило нас усіх до
цієї святкової зали!
Ведучий 2. Саме сьогодні ми зібралися тут напередодні
такого гарного дня – Дня працівників
освіти.
Адже лише один раз у рік, у найпрекраснішу
пору, коли шелестить падолистом осінь, коли у лузі снує мереживо бабиного літа,
а над землею променіють різнобарвні квіти, приходить Ваше свято – День учителя!
Ведучий 1 Один раз у рік ми говоримо Вам: “Із професійним святом!
Із Днем працівників освіти!”
Тому саме Вам, людям нелегкої, але необхідної на
Землі професії, ми складаємо сьогодні величальні слова подяки.
Ведучий 2. Існує притча. Коли
народжується дитина, Господь благословляє її у білий світ своєю рукою. Покладе
на голову – мудрою буде, на серце – милосердною, на руки – майстром слова і
діла. А цій людині Господь одночасно поклав свою руку на голову, серце і руки. Ім’я цієї людини – Вчитель.
Ведучий 1 Дорогі наші вчителі! Сьогодні ми хотіли б, щоб Ви на цей
короткий час забули про свої повсякденні турботи і разом з нами провели приємні
хвилини відпочинку.
Разом: Наш концерт присвячується
Вам!
І.
Пісня: « І навіть та берізка біля школи» – співають всі
Ведучий 1 Любі вчителі!Ми щиро вдячні вам за вашу
натхненну працю, за ваше вміння долати життєві труднощі, за ваше невичерпне
терпіння у спілкуванні з нами.
Ведучий2. Учні
нашої коли стверджують, що у школі працюють найкращі вчителі. Ви всі
гарні, вітальні, люб'язні, доброзичливі, веселі. Ви завжди можете знайти спільну мову з кожним
учнем і порадити, як вийти з певної ситуації. З Вас завжди можна брати приклад,
бо ви все робите найкраще. Дуже часто Ви навіть забуваєте про сім’ю,
своїх власних дітей, бо віддаєтеся повністю нам.
Ведучий 1 . Отож вашій увазі пропонується
сценка « Виховання дитини по телефону»
ІІ. Сценка:
(вчителька дзвонить по телефону)
Вчителька
Алло, синок привіт, як там твої справи.
Я дзвоню із школи.
У нас сьогодні педрада.
Я сьогодні затримаюсь.
Ви там з татом якось без мене, добренько.
Уроки вивчив?
А що вам задавали?
Палички?
Ой молодець?
І кружечки?
А, то ти кругленькі намалюй, кругленькі кружечки.
Ну все, бувай
Ведучий 2
Минуло п’ять років
(вчителька дзвонить по телефону)
Вчителька
Алло, синок, привіт, це твоя мама.
Я сьогодні з своїм класом проводжу свято, тому
затримаюсь.
Ти там з татом без мене , добре
Ви поїли?
Як немає?
А макарони?
Ще вчора з’їли?
А каша?
Вже з’їли?
А, то скажи, хай тато купить сухариків, і зробите
ще собі чайку.
Ну добренько, все, цілую, бувай.
Ведучий 2
Пройшло десять років
(вчителька дзвонить по телефону)
Вчителька
Алло, синок,
привіт, як там твої справи.
Добре?
Уроки вивчив?
Як не задають?
Взагалі не задають?
Що, ти вже в інституті?
Синок, а в якому?
Ведучий 2
Минуло п’ятнадцять років
(вчителька дзвонить по телефону)
Вчителька
Алло, синок, це мама
Як не синок?
Внучок?
Ой, внучок, я замоталась, в нас сьогодні збори
батьківські.
Ну ви з батьком якось без мене?
А з дідусем?
Ви там поїли, да?
А на уроки що задавали?
Палички?
І кружечки?
То молодець.
А, то ти кругленькі намалюй, кругленькі кружечки,
добренько.
Ну все, бувай.
Вірші:
І. Дорогі вчителі!
Ми хочемо всіх вас привітати
У цей святковий осінній день
Тепла і сонечка вам побажати
І щоб радісно було вам кожен день.
Бажаєм здоров'я,добра, довголіття
Хай вистачить щастя на ціле століття
Хай скрізь буде лад – на роботі, в сім'ї
І радість на серці, і хліб на столі!
ІІ. Допоки сонце світить з висоти
Щебечуть птахи, зацвітають квіти
Ми вам життям бажаєм твердо йти
І дням наступним від душі радіти.
Хай щастя завжди супроводить вас
Людська повага й шана не минають
А вашу мрію й працю повсякчас
Лиш визнання вінчають!
ІІІ. пісня: « Дні за днями дуже швидко пролетять» –
Вірші:
І. Любі вчителі!
Хай хлібом й веселістю повниться хата
Родина хай буде здорова й багата
І мрій, і бажань, і наснаги творити
Щоб серцю хотілося жити й любити.
Хай учні шанують, повагу дарують
Злагода й мир у житті хай панують!!!
Ведучий 2. А зараз в дарунок саме для
вас учні 11 класу виконають сучасний танець.
ІV. (Сучасний танець)
Вірш: Тихо вечір догорає
Сплять у синяві зірки
Та учитель перевіряє
Контрольні наші від руки.
Все навколо постихало
Другий сон пливе кругом
І лиш вчитель наш тихенько
Щось схилився за столом.
Перші півні заспівали
Вже світанок жевріти став
Та учитель наш рідненький
Ще і досі не лягав.
Так, важка
ваша праця
Але й прекрасна в то й же час
Та знаєм все здійснити вдасться
Низький уклін вам всім від нас!!!
V. (Вальс « Коли з шкільного двору ми підем») –
Ведуча 2. Дорогі вчителі! Ми щиро вдячні Вам за Вашу натхненну працю, за Ваше
вміння долати життєві труднощі, за Ваше невичерпне терпіння.
Вибачте нам за нашу нестриманість, непосидючість,
безкомпромісність. Вибачте, що часом спали, а інколи і зовсім не приходили на
перші уроки. Хоча…… ви ніколи не задумувались над тим, що в нас для цього могли
бути дуже поважні причини!!!
Отже вашій увазі
пропонується сценка «Коли бабці не спиться»
VІ. Сценка «Коли бабці не спиться»
Автор. Якщо жінка починає
прокидатись в 5-тій ранку, то вона повільно перетворюється в бабцю.
Бабця. 5-20
уже на вулиці вже ранок (дивиться
у вікно) не видно нічого.
Женя. Бабцю, ну дай поспати!
Бабця. Женя! Жень!
Женя. Г?
Бабця. Ти, що не спиш?
Женя. Я сплю бабцю.
Бабця. А, ну спи, спи.
О….. Барсік. Б-арсік, Б-арсік, Б-арсік, Б-арсік. Хороший
кіт. Хочеш їсти? Чого мовчиш?
Вова. Барсік, ну скажи
їй що небуть уже!
Бабця. Вова, Вова!
Вова. Шо?
Бабця. Тобі на який урок?
Вова. На другий.
Бабця. Ну спи, спи.
Женя!
Женя. Г?
Бабця. Ми тобі з Вовом не заважали?
Женя. Ні
Бабця. А з Барсіком?
Женя .и-и
Бабця. Женя!
Женя. Г?
Бабця. Тобі бліни зробити?
Женя. Не треба, бабцю, ти будеш
міксером шуміти.
Бабця. Та не буду я міксером шуміти. Я що геть
дурна (бере каструлю і починає калатати)
Женя. Баб-цю, ну не треба мені
блінів ти шумиш.
Бабця. Та я ж не міксером!
Ну… Не
будеш бліни?
Женя. И-И
Бабця. А що будеш?
Відбивну
будеш?
Женя. Ні, не хочу
Бабця. А
що будеш?
Ігорь. Женя не говори до
бабці!
Бабця. Ігорь! Ігорь, Ігорь, І-горь. Господи Боже
мій. І-горь, І-горь, І-горь! ( набирає номер телефона)
-Ало швидка?. У
нас людині погано! Я його кличу,кличу, а він не відповідає.
Може це
клінічний сон?
Ігорь. Та що, що?
Бабця. (каже в трубку) Уже краще, вибачте.
-
Ігорь, І-горь!
Ігорь. Що?
Бабця. Ти сьогодні вдень чи в ніч?
Ігорь. Я в ранок!
Що ви схопились так рано? Ма-мо! Ляжте,
поспіть ще трохи.
(бабця ніби хоче лягати біля
нього)
Ігорь. Та не коло мене! Господи, Боже
мій!
(гудить телефон на вібрації)
Бабця. Це що? Що це? Телефон чийсь вздихає.
Чий те-ле-фон га? Блимає чийсь телефон. Чий те-ле-фон?
Дочка. Мамо! Він
спеціально на беззвучному стоїть, щоб не турбував нікого!
Бабця. На (дає телефон). Ти що геть здуріла! Ти ж розбудиш всіх своїм вздихом.
Виключай!, тоже
мені! Розуму нема взагалі?
(дзвонить домашній телефон)
Бабця. Це , що домашній? Домашній дзвонить? Так?
Домашній
дзвонить!
Діду не можуть
дзвонити, його ж нема давно. Йому останній раз в 37-му дзвонили.
Кому дзвонять?
Може мені
дзвонять?
Ігорь. Та вам! Кому ще можуть дзвонити в 5 ранку!
Бабця. І-горь!
(піднімає трубку) Ало. Ви до кого дзвонине? До мене?
Валя це ти? Ти
що так рано вскочила?
А… Ти ще і не
лягала? Ну значить я тебе з днем
народження вітати ще не буду! , бо воно у тебе значить ще не наступило.
Чуєш. Ти дзвони,
якщо,що
Дзвони якщо що!
Дзвони кужу!!!(криче в телефон)
Тьху. Дзвони, в
любий час дзвони, хоч через п'ять хвилин.
Давай… Та нікого
не розбудеш.
Нікого не
розбудеш!!! ( криче в телефон)
От глуха
кочерга! (кладе трубку)
Чого дзвонила?
Непонятно.
(починає мнути мусорний пакет)
Дочка. Мамо! Ну дайте поспати!
Бабця. Так….. це ж ви насмітили тут, треба
прибрати.
-
Бліни з чим
будете?
-
З згущонкою?
-
З малиною?
-
Може з смородиною?
Дочка. Та з смородинов!
Смородинов!
Бабця. Ігорь! Вставай, іди в гараж за смородинов!
І-горь!,
Ігорь!Ігорь! І…
(Прокидається Женя і ніби хоче вставати)
-
Женя! , ти куда
схопився?
Женя. В гараж за
смородинов
Вова. Женя, ти герой! Я тебе ніколи
не забуду.
Женя. Замовчи, примурок.
Бабця. Женя. Почекай. На тобі тут ключі від
гаража, на тобі гроші на електричку до гаража.
На от мусор.
Викинеш з електрички у вікно.
-
Ти очі, то
відкрий!
-
Женя! Очі
відкрий, а то впадеш під електричку знову.
Ігорь. Бабцю забери з собою!!!.
Подальше там кудась її відвези!!!
Бабця. Ігорь, Ігорь!
Я не можу в
гараж. Мені бліни треба робити. Бліни
зараз буду жарити вам.
Зараз пожарю
бліни… А як жарити? Вони ж будуть шкварчати! Розбудять всіх…
Я краще, ось вчорашніх блінів розігрію в мікрохвильові. Так
(включає мікрохвильовку)
Вова. Ба, ну дай поспати
ще !
(дзвонить будильник)
Бабця. Ну всьо. Ігорь, І-горь
(кладе йому будильник під
вухо)
-
Ігорь!. Вставай
-
Ігорь! Буди
Марину!
-
Марино! Буди
Вову!
-
Вова! Буди
Барсіка
-
Барсік… спи!
-
Ну вставайте,
всьо вставайте
Вова. Та всьо встаєм уже, встаєм
Бабця. Як спалося, то у бабки?
Ігорь. Добре спалося!.... до 5.20
Бабця. Давайте, вставайте поки бліни теплі. Ви
їште, їште поки теплі!
А я поки
приляжу. А то намучилась я з вашими блінами весь ранок!!
Вірші:
Ви
нас вчите любити труд, народ
І
знати смак у трудовому хлібі.
За
ту науку, за добро турбот
Спасибі
вам, від всіх сердець – спасибі!
Ми любимо вас, ми пишаємось вами,
Ми
творимо щастя своїми руками.
І
ось чому кожному із нас
Так хочеться схожими бути на вас.
Від
перших навчальних кроків
До
випуску й атестату
Одинадцять
довгих років
Для
нас ви як мами й тата.
Душевні
і справедливі
І
цим нас завоювали
До
наших проблем чутливі
Хоч
є в вас своїх не мало.
Тож буде хай день безхмарним
У ваше прекрасне свято.
Працюєте ви не марно,
І можете святкувати.
А ми, вихованці ваші,
Щоб усмішка в вас не згасла,
Учитися будем краще,
Без двійок — таке в нас гасло.
У ваше прекрасне свято.
Працюєте ви не марно,
І можете святкувати.
А ми, вихованці ваші,
Щоб усмішка в вас не згасла,
Учитися будем краще,
Без двійок — таке в нас гасло.
VІІ. пісня «Вчителі» –
Ведучий 1. Любі наші! Ваші серця
завжди наповнені співчуттям, добротою і милою приємністю.
Ведучий 2. Цими чудовими якостями ви
щедро ділитесь з дітьми.
Вам вірять, вас люблять і
шанують.
Ви здійснюєте зв'язок
часів, продовжуючись у своїх учнях.
Дякуєм вам за це!
Ведучий 1. В дарунок прийміть цей
вальс
VІІІ. (Вальс) – танцюють учні 11 класу
Ведучий 2. Любі наші наставники!
Обіцяємо вам бути гідним вашої мужності і мудрості, старатимемось надалі
дарувати вам тільки радість.
Ведучий 1. Свято вчителя припадає на
саму щедру пору року. Тож будьте й Ви щедрими на посмiшки, оцінки, як та золота
осiнь.
ІХ. пісня «Вчителько рідна» І. Тарнавська – співають
всі учні
Ведучий 1Дорогі вчителі! Любіть нас такими, якими ми є!
Ведучий 2 Недовченими і заученими!
Ведучий 1Веселими і засмученими!
Ведучий 2Ледачкуватими і непередбачуваними!
Ведучий 1Непрощеними і пробаченими!
Ведучий 2Словом, любіть нас так, як ми любимо вас!
Ведучий 1
.Гарно дякуєм
за увагу!
Виховний захід "Збережемо нашу природу"
Вед.1. Сміються ранки синіми туманами
В моїм селі – у рідному краю,
І кращої землі ніде не знаю я –
Весь світ зійду – такої не знайду –
Тут солов'ї у срібних переливах,
Зозулі тут весною у гаю,
І навіть сонце радісне й щасливе
В моїм селі – у рідному краю.
Вед. 2. Стежини в спориші, ранкові роси,
Тут найбіліший сніг і найдобріший світ.
Лелеки й журавлі тут щовесни приносять
З усіх світів лише мені привіт.
Тут сині води і глибоке небо,
Веселки-дуги п'ють нектар в садах.
Я весь в тобі! Бо ким би був без тебе?
З волошками й калиною в руках.
Вед.1. Добрий день шановні присутні!
Вед. 2.. Вітаємо любителів природи і довкілля!
Вед.1.Любов до природи, бережливе ставлення до неї, тісно повязане з
поняттям «Батьківщина». Калина під вікном рідної оселі,
тополя на околиці міста, лелече гніздо та терпкий запах лісової конвалії - усе
це картини нашого дитинства, наш духовний світ, з яким ми вирушили чи маємо
вирушити в життя. Напевно всі ми любимо природу, милуємося її чарівною красою.
Але, мабуть не всі задумуємось над тим, що природа – це наша домівка.
Вед. 2. Хоч іноді, хоч раз в житті
На самоті з природою залишся,
І подивуйся ніжній чистоті
Того зеленого затишшя.
Вед.1. Ми сьогодні прийшли до вас, щоб розповісти про
чудову природу нашої Батьківщини – найкращої країни в світі.
Вед. 2 І це дійсно так. Адже,
мабуть, тільки українські письменники і поети змогли створити такі чудові й
поетичні описи природи.
_________. Ось наприклад:
Стоїть гора високая,
Попід горою гай.
Зелений гай, густесенький,
Неначе справжній рай.
_________. Під гаєм в'ється річечка,
Мов скло вона блищить.
Вед. 1. (перебиває). Постривай!
А ти впевнений що йдеться про українську річку? Я бачив багато малих річок
нашої країни, але вони не дуже відповідають цьому опису.
Вед. 2. Так, я теж бачив ці річки, а також озера та
ставки. Вода в них брудна, на дні якийсь смердючий мул, на берегах купи сміття.
А наші сучасники змальовують річку вже зовсім іншими словами:
Міліє річка прямо на очах
Пропала риба, раки повтікали,
А на її зелених берегах
То тут, то там сміття
понакидали.
Столітні верби піднімають
гвалт,
Бо їм ще праправерби говорили,
Що річка ця в усі часи була,
Текла собі й ніколи не міліла.
Не доведи нас, Боже, щоб
колись
Цю річку у кайдани взяла
суша...
Міліє річка, тиснуть береги
Від того, що міліють наші
душі.
( пісня на мотив: «Когда уйдем со школьного двора»)
Давайте нашу річку берегти,
Всі разом будем ми її плекати,
Очистим від сміття ми береги,
А браконьєрство знищим до
ноги,
Відходи будем добре очищати,
Давайте нашу річку берегти.
Ми пляжі приведемо до ладу,
Зберем склянки і пластикову
тару,
Почистимо місцеве джерело,
Красиво стане, як колись було,
Співать пісні там будем під
гітару,
Як пляжі приведемо до ладу.
Водяний.
І чого це ви підняли галас? Чим вам не довподоби наші річки?
Ми болотна нечисть наприклад
дуже задоволені! Сміття повно, відходів скільки душа бажає, а купатися вже
давним давно ніхто не приходить. Красота.
Вед. 1 Вибачте, а ви хто шановний?
Вед. 2 Раніше ми вас на річках не зустрічали.
( Пісня Водяного).
Водяний: а
взагалі то ви люди самі створили для нас такі хороші умови. Ви знищуєте і засмічуєте все живе. Недавно сталася така пригода, що навіть мене,
найбридкішого водяного на світі довела до сліз.
Балада про лебедів
Звідки вони взялись, нікому не відомо.
Які вітри їх принесли в село?
Але говорять люди: "В наших водах
Ніколи лебедів до цього не було".
Вони спустились з неба, наче
пісня,
На цей зарослий веренчанський став.
Тут лебедине справили весілля,
А потім лебідь хату
будував.
На другий день село уже гуділо.
Клялась сусідка:
«Бачила сама:
Сто лебедів через город
летіли.
А потім опустились на
ставках»
Пішли до ставу ті, хто не
повірив.
Переконатися, чи справді
воно так?
Чи плавають там птахи білокрилі?
Чи
з двору втік годований гусак?
Коли останні вже повірили у
чудо,
Коли вже травень з червнем обнялись.
Маленькі два клубочки
жовтогруді
З гнізда назустріч сонцю попливли.
В селі дорослі і малі раділи:
Немов хто щастя висипав в село
І переймали лебедину вірність –
За цей час і розлучень не
було
Та кажуть люди: "Де добро там й
зло".
Одного разу у вечірню тишу
До ставу на старенькому авто
Дядьки приїхали, сіренькі, наче миші.
Мишачі очі засвітились в них,
Вони не лебедів
побачили, а м'ясо.
Злякався вечір, тільки вітер в крик:
Навіщо ви задумали це!? Нащо!?
Два постріли, немов сокири
дві,
Вечірню тишу шротом розрубали.
І опустилось небо до землі.
Як лебеді у рідний став
упали...
Такого в нас в селі ще не було.
. Ридьма ридало поле, вітер стих,
А у гнізді маленькі два
клубочки
Не знали, що немає мами в них.
А люди - миші вже кладуть багаття
Такі щасливі, що аж жаль було.
Хіба могли ці вбогі душі знати,
Що небо їх сьогодні прокляло.
Блищали очі, як вогонь багаття.
Іржаві зуби клацали, як грім.
Ну звідки цим сіреньким людям знати,
Як світ на вірність і красу
збіднів. (Харюк
Василь Дмитрович)
Вед. 1
Так історія сумна і нажаль не поодинока.
Вед. 2
Але ніколи не пізно зупинитись, адже все в наших руках, ми ще можемо
врятувати природу.
Вед. 1 Скажи, а хіба тільки до
річок чи ставків підійти страшно? Ти поглянь, що відбувається з рослинами:
учень
Немає
казки кращої на світі
Ніж та, яку природа нам малює
Галявина, яка пашить від квітів
Милує очі й запахом дивує
Пташиний спів дзвенить, летить до неба
Ампонують птахам гілками дерева
Здається, ну чого
не вистачає
Живи, радій, оберігай природу.
Та між людей все навпаки буває
Для вас покажемо не рідкісну пригоду.
(пісня про
ромашки, тормозить машина, викидають сміття)
(пісня
розбійників)
Пакет, використана стопка, макулатура
Не маємо постійного життя
Валяємось постійно на дорозі
Кидають нас дорослі й дітвора
На дворі й на шкільному порозі
Ми не хочемо жити ех інакше 2р.
Лежимо довкола 2р.
І від цього всім ще краще.
Пакет: - О! Містечко вищий клас
Бачу не чекатиме нас
Ви думали галявинка ваш дім
Ні, дорогенькі, тепер ми живемо в нім
Ромашка 1:
Ви хто такі,
Що за рослини?
Ромашка 2.
з якої ви цвітучої родини?
Використана стопка
Ми не рослини, а брудні відходи
З’явились для
забруднення природи
Ромашка 1.
Хіба для вас закриті смітники.
Тут проживають тільки
трави та квітки.
Макулатура
Усе це так та не у нас причина
Ви чули, зупинилася машина
То з відпочинку їхала сім'я
Тут вирішили викинуть сміття
Пакет.
Все досить з нас пояснень друзі
Від нині ми господарі у цій окрузі.
Ромашка 1.
Ні, ми галявину не
віддамо
Не тільки ми тут живемо.
Там, за кущем сіренькі мишки
А там, ось білочка збирає шишки.
Ромашка 2.
На дереві живе
великий шпак
Вам нас не вигнати
ніяк
Використана стопка
Усі ви пропадете обіцяєм,
Бо ми, відходи, свою справу знаєм
Від нас запахне так, що просто жах,
Всі повтікають і мишки й шпак
Макулатура
Ні квітів, ні трави, лише відходи
Забруднимо усю природу
Сміття кидатимуть із кожної машини
І скоро нашої побільшає родини.
Ромашка 1.
Я гину, задихаюсь від сміття.
Якісь жахливі, дивні відчуття.
Ромашка 2.
Потрапили ми, сестро, у пригоду
Я викликаю
матінку-природу
Мерщій, природо, приходи сюди,
Бо не минути нам страшенної біди
Природа
Така біда не тільки тут.
Через сміття багато квітів не ростуть
Через відходи гине риба у ставках
Вмирають птахи, не літають в небесах
У лісі гинуть звірі і дерева
Невже цього людині треба?
(«У
природы нет плохой погоды»)
Природа
Я в людини прошу порятунку
Захистіть від бруду і сміття
Ці токсичні і брудні відходи
Зіпсували все моє життя
У повітрі пахнуть хімікати
І в минуле не повернеш ти
Те, що я дарую людям
Треба шанувати й берегти
Захисник
Ні, сміття непотрібне людині
Сміття проженемо і в кожній родині
Хай діти навчаються в мами і в тата
Природу любити і оберігати
Природу я люблю і поважаю
Від сміття й відходів очищаю
Всіх закликаю я природу берегти,
Бо ми єдине ціле : я і ти.
(«Землю обмотали»)
-- учень. Так природа серйозно хвора і ми пропонуємо її лікувати
- А починати треба з того місця, де живем.
- Я порядок люблю, скрізь попідмітаю
Весь непотріб з двора у яр відтаскаю.
Хай сміття те в яру валяється сміло
Не моє то діло, діло не моє.
Всі. А совість в тебе є?
учень Ви самі сказали, що починати треба з
того місця, де живеш.
учень
Добре в місті там машина сміття забирає,
А у нас куди
попало, де хто викидає:
Хто в посадку, хто в яри, а хто й на
толоку,
Бо живемо за
принципом: Моя хата з боку.
Пакети, пляшки,
ганчірр´я валяється всюди
Доки цей
безпорядок у нас буде, люди?
учень Лиш тоді буде порядок у селі і в місті,
Коли кожного
почне власна совість гризти.
Учень А нас уже загризла.
Всюди ми устигнем,
допоможем
Птахам, річкам і воді
Стоїмо ми на сторожі
Довкілля нашої Землі.
( Пісня «Зелений світ»)
Природо рідна, всі ми твої діти,
Про тебе дбати мусимо
весь час,
Щоб все жило, щоб все
цвіло довкола
Й не соромно тобі було
за нас.
Природо, ти – наш другий дім,
Колиско мила, берегине
славна.
Щоб нам у ньому затишно
було
Зусиль прикласти треба
нам немало.
Іде весна, і нас вона зове
Світанки сині в поле
зустрічати.
Та правило святее
повинні знати ми:
Що треба все садить, а
не ламати.
Коли зустрінеш ти
комашку десь –
Стурай легенько, щоб її
не затоптати.
Якщо ж не ми, то хто ж у
цім житті
Малих істот цих буде захищати?
Україна, улюблений край,
Ти як небо, як сонце, як
зорі…
Я дивлюся на твій
небокрай –
Бачу райдугу, хмари
прозорі,
В небо клином летять
журавлі
І співають про те, що на світі
Не знайти нам такої
Землі,
Де під вербами бавляться
діти,
Де співають чудові
пісні:
Все про долю, життя та
кохання,
Де калина цвіте на весні
І росою вмивається
зрання.
Заспіваю про велич,
красу,
Про найкращу у світі
країну…
І цю пісню тобі піднесу,
Як дарунок, моя Україно.
( Пісня «Мій край»)
Виховний захід на
тему: «Моє село – моя маленька Батьківщина»
Вед. 1 Доброго дня
дорогі вчителі, учні, батьки, гості!
Вед.2 Ми раді вітати вас на нашому святі!
Вед.1 Коли ми народилися, то першим побачили
обличчя мами. Відчули ніжність її погляду і тепло її рук. Для нас в ті дні
нічого іншого не існувало. Але час ішов
і навколо маминого світу почав виростати інший світ.
Вед.2 Ви спитаєте що це за світ? А це наша кімната, найближча вулиця,
сусідські діти, автомобіль, який кудись мчить. І наша інтуїція нам підказувала,
що земля ширша за ту, що перед нашими очима.
Вед. 1 І ось настав священний час, коли все це
велике і маленьке, що ми усвідомлювали, що нас оточувало, що є для нас минулим
і майбутнім злилося в одне гарне, ніжне слово – Батьківщина!
Вед.2 Отож, дорогі гості
як ви вже напевно здогадались, що наше сьогоднішнє свято присвячене темі: «Моє
село у Буковинськім краї– це моя маленька Батьківщина»
В моєму серці
гучно лине пісня
Коли я чую
слово Буковина
Бо тут моє
село садами квітне
Мого
дитинства зоряна країна.
Тут моє
серце і моя душа
Дитинства
край, де пісня мами ллється
В яку чужину
я б не вирушав
Зі мною
Батьківщина зостається.
Село моє у
Буковинськім краї
Круг нього
розстелилися гаї
І ніжно тут
так соловей співає
Про рідний
край, про батьківські хати.
Ах знали б
ви як тут цвітуть сади
Як мамин
голос з- поміж літ лунає
Як трудяться
в полях наші батьки
Село моє я
так тебе кохаю.
Тут
верболози гнуться до волди
Тут річечка
Совиця протікає
Тут босими
ногами втоптані стежки
І скрізь
дитячий сміх лунає.
І хочу я
душею притулитись
І зором
обійняти все довкіл
І серцем
спраглим із тобою злитись
І буть
корисним доки стане сил.
Пісня: «Це край де я родилась і живу»
Вед.1 Село Веренчанка!
Вслухайтесь в його назву і ви почуєте в ній подих історії, мужню і поетичну
душу народу. Багато різних легенд і переказів ходить серед людей про виникнення
нашого села.
Вед.2 Перша письмова
згадка про село датується 1589 роком, коли за грамотою молдавського господаря
воно було передано поміщикові Ончулу Веренчулу. Вважають, що саме від його
прізвища пішла і назва села Веренчанка.
Вед.1 Інша легенда
говорить про те, що на місці села був хутір, де жила майстриня – ткаля, що
виробляла чудові барвисті верені. Люди з навколишніх сіл ходили до неї,
милувалися її виробами, говорячи, що йдуть до « Веренчі»
Вед.2 Також є легенда і
про те, що першим хто поселився в нашому селі був Ільчук Веренька. Він привів
собі дівчину і одружився. Це були перші мешканці села.
Вед. 1 Ось які цікаві
легенди ходять про виникнення нашого села.
Живу я в
гарному селі
Куточку
мальовничому
У літку
бджоли тут гудуть. А взимку гостей кличемо!
Яка б пора
це не була
Завжди у нас
красиво
Росте
маленька дітвора
Нова робоча
сила.
І так завжди
із року в рук
Радієм новій
зміні
Яка
лишається повік у Веренчанці, в Україні!
Моє село ти
мій маленький рай
Моя фортеця
ти і моя сила
Ти спокою
дзвінкий розмай
Щастя моє,
мої міцні вітрила.
Ти є мій дім
, мій дім, мій перший крок
Благословенна
кожна мить з тобою
Ти моя
радість, мій святий куток
Без тебе
почуваюсь сиротою.
Село моє,
для мене ти єдине
Як мати
рідна, як саме життя
Як хліб Землі,
як пісня лебедина
Не стать
тебе – впаду у небуття.
Я полюбив
твої сади
Розлогі
верби над водою
Де б я не
був, де б не ходив
Тут все
пов’язане з тобою.
Коли лишуся
в самоті
В думках
завжди до тебе лину
Ти так
нагадуєш мені
Мрійливу
пісню солов’їну .
Пісня: «Моє село»
Вед.1 Село Веренчанка
розташоване в північно-західній частині Заставнівського району Чернівецької
області. Воно є найбільшим селом в
Заставнівському районі. Кількість жителів в нашому селі становить
________________ осіб.
Вед.2 На півдні і заході
територія нашого села межує із землями сіл Давидівці, Ставчани та Киселів
Кіцманського району, на півночі із
землями села Кадубівці, на сході – землями міста Заставна, та південному сході
– землями села Яблунівка Заставнівського району.
Вед.1 Наше село
розташоване в рівнинній частині Чернівецької області, а саме в Прут-
Дністровському межиріччі.
Моє рідне
село – світ дитинства чарівний
Де тополі до
неба, де безкраї поля
Кожен спогад
про тебе такий неймовірний
Кожна думка
про тебе солодка й гірка.
Моє рідне
село – мої злети й падіння
Перша
радість безмежна і сльози журби
Ти пустило в
мені своє вічне коріння
Заронило у
душу великі скарби.
Моє рідне
село – моє перше кохання
Перший мій
поцілунок і прикрість невдач
Моя перша
помилка – і перше прощання
Перше
рішення мудре і перше «пробач».
Моє рідне
село – щира батьківська хата
Де знайомий
до болю кожен кущик в саду
Де зростали
зі мною дерева крислаті
Я до них із
поклоном ще не раз підійду.
Моє рідне
село – солов'їнії ночі
Чебреців і
акацій духмяний нектар
Усе те, що
забути не можу й не хочу
Це життя
мого частка – Божественний дар!
Садок
вишневий і верба крислата
Ставок і
луг, і батьківський поріг
Пишаюсь
вами, бережу вас свято
І низько вам
вклоняюся до ніг.
Пісня: «Дорога додому»
Вед.1 Кожен куточок
нашого села має свою історичну назву. Серед найбільш відомих можна визначити
такі: Горбасівка, Щурівка, Сіножаті, Бугаївка, Ставище, Циброванка, Новосілка,
Вовча долина, Циганська долина, Прошпанська долина, Хачкова, Центр, Хімія
Вед.2 Дорогі учні! А в
якій частині села живете ви? Хто не знає обов’язково поцікавтесь у своїх
батьків, бабусь та дідусів.
Село моє!
Хворію я
тобою до нестями
До дна
спиваю рідні береги
Доводитесь
мені ви не гостями
Бо ви мені
довіку дорогі.
Хворію я
тобою до знемоги
Всім тим, що
маєш, що у тебе є
Сучасним
станом і життям убогим
Хворію, млію
селище моє.
Тут все
навколо особливе:
І подих
вітру і шелест трав.
І тиха пісня солов’їна, яку ніхто ще не
співав.
Краси такої
в цілім світі
Ти не
знайдеш, як не шукай
Бо все це
ріднії облоги
Це мій
єдиний рідний край.
Усе тут
рідне: квіточка й стеблинка
Ця Богом
дана дивная краса
Не заростай
же ти моя стежино
Хай випадає
ранками роса.
Я понесу її
в своїх долонях
Весь світ
живильним соком окроплю
Всім людям
побажаю щастя й долі
Любіть свій
край, як я його люблю!
Танець.
Вед. 1 Зараз наше село
поділено на 30 вулиць. Послухавши їх назви ви обов’язково впізнаєте свою.
Вед 2. 1. Новоселицька
2. Українська
3. Заставнівська
4. Капітана
Зоти
5. Лесі
Українки
6. Назарія
Яремчука
7. Дмитра
Макогона
8. Молодіжна
9. Миколайчука
10. Северина
Наливайка
11. Зелена
12. Привокзальна
13. Шевченка
14. Ірини
Вільде
15. Федьковича
16. О.Кобилянської
17.
Черемшини
18.
Сагайдачного
19. Шкільна
20.
Лєрмонтова
21. Богдана
тХмельницького
22. Богуна
23. Івасюка
24. 1-го
Травня
25.
Драгоманова
26. Івана
Франка
27.
Чорновола
28.
Буковинська
29. Стуса
30. Січових
Стрільців
Пісня: «Як у нас на Україні»
Наш рідний
край - Веренчанка!
Тут
народились ти і я
Тут над
ставком верба й калина
Чарівна
пісня соловя.
І найдорожча
рідна мова
Джерельцем
радісно дзвенить
І мила пісня
колискова
Чумацький
шлях кудись зорить.
Усе найкраще
і єдине
І радощі
усі, й жалі
Мій рідний
краю, Веренчанко!
Найкраще
місце на Землі!
Тут мамина
пісня лунає і нині
ІІ підхопили
поля і гаї
ЇЇ вечорами
по всій Україні
Співають в
садах солов'ї .
І я припадаю
до неї вустами
І серцем
вбираю, мов спраглий води
Без рідної
мови, без пісні, без мами
Збідніє,
збідніє земля назавжди.
Пісня: «Любов твоя мамо»
Вед.1 На території села Веренчанка є 2 ландшафтні заказники загальнодержавного
значення – це «Совицькі Болота» та «Кадубівська стінка»
Вед.2 На болотах рідкісними рослинами є ірис
жовтий(Інша назва – півники болотні), валер'яна лікарська. Серед птахів водяться
сірі чаплі, дикі качки та інші.
Вед 1. В межах
«Кадубівської стінки» рідкісними рослинами є дзвоники скупчені і персиколисті,
нечуйвітер звичайний, чебрець звичайний та інші.
Село моє –
краплиночка на карті
У світі не
відоме та дарма
НУ а чого б
без нього були б варті
Ми з вами, і
кожен зокрема.
У цім селі я
народилась
У нім живуть
мої батьки
Куди не
глянь – дерева й квіти
А в їх вінку
блищать ставки.
Село… Для мене миле слово
Якоїсь
сповнене незнаної краси
І чуєш ніби
тиха колискова
Бринять краплиночки
сріблястої роси.
У гаї
дзвінко соловей співає
Шумлять
діброви і бринять жита
І чути як
зозуля десь рахує
Комусь
веселії і довгії літа.
Моє село –
це квітів дивні чари
Що
виблискують росою на світанку
Усе тут
рідне – навіть в небі хмари
Тут частка
мого серця до останку.
Моє село –
земля мого коріння
З тобою ми
зріднились не дарма
Порогу
отчого благословення
Ріднішого й
дорожчого нема.
Танець
Одна
Батьківщина і двох не буває
Місця де
родилися завжди святі.
Хто рідну
оселю свою забуває
Той долі не
знайде в житті.
У рідному
краї і серце співає
Лелеки
здалека нам весни несуть
У рідному
краї і небо безкрає
Потоки,
потоки, мов струни течуть.
Крізь роси
верб проміння сліпить очі
Фіалок подих
стелиться до ночі
Рожевим
паничем кущі увиті
Подібного не
бачив я у світі.
Над гаєм
перша зірка засвітилась
З дітьми
лелека крилами укрилась
А очі неба
стали сині – сині
Таке буває
лиш на Батьківщині!
Батьківщино!
Доле рідна
Земле
сонячна і хлібна
Ти повік у
нас одна.
Ти, як мати
найрідніша
Ти з
дитинства наймиліша
Наша отча
сторона.
Пісня: «Україна»
(І.Федишин)
Вед.1 У кожної людини
завжди була, є і буде найдорожча та частина Землі, де ми народилися і живемо
Для нас – це наше рідне село –
Веренчанка!
Це та земля, по якій ми зробили свої перші
кроки,
Земля наших
батьків, дідів і прадідів
І вона
найрідніша за все на світі!
Вед. 2 Тож любіть своє село – свою маленьку Батьківщину!
А ми на
цьому наше свято завершуємо.
Гарно дякуєм
всім за увагу!
Немає коментарів:
Дописати коментар