Розробки уроків з географії

                               6 клас

УРОК 1

Тема: Географія як наука про  Землю, її природу, населення та його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства.  Значення географічних знань та вмінь для життєдіяльності людини. сновні друковані та електронні джерела географічної  інформації, їх значення.

 Методи географічних досліджень. 

Мета: формування в учнів загальних уявлень про географію як науку; ознайомлення зі структурою, джерелами географічних знань, методами географічних досліджень; розвиток первинних навичок добору географічної інформації з різних джерел географічних знань; створення умов для зацікавлення учнів у вивченні географії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, енциклопедія, географічний слов­ник, фізична карта світу.

Опорні поняття: природознавство, Земля, карта, наука, під­ручник.

Базові поняття: об'єкт і предмет географії, географічні науки.

                                                     ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II.Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Приваблива мета»

Кожен із вас, мабуть, запускав паперові кораблики весняними струмками і, можливо, мріяв вирушити з ними в далекі казкові мандри. Хто не мріяв про далекі країни та пригоди разом із літературними та кінематографічними героями. Чи траплялося вам уявляти себе відважним першовідкривачем незвіданих земель, продираючись звивистими стежка­ми в лісі? На уроках географії на вас очікуватимуть захоплюючі подорожі, дивовижні відкриття, цікаві ігри. Однак хто ж вирушає в подорож без попередньої підготовки. Будь-який досвідчений мандрівник знає: до від­криттів слід ретельно готуватися. А допоможе нам у цьому наука географія.

III. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1.    Формування поняття «географія».

2.  Які завдання виконувала географія давніх часів, а які виконує сьогодні? (Прийом «Мозкова атака», фронтально)

3.         Система географічних наук. (Робота зі схемою підручника)

4.  Що вивчає загальна географія? (Знайомство зі змістом підручника) Робота в групах. Кожна група отримує завдання ознайомитися з тематичним змістом певного розділу підручника та з'ясувати, що є об'єктом його вивчення. Висновки груп учитель записує на дошці.

5.  Методи (способи) географічних досліджень.

6.    Джерела географічних знань. Учитель пропонує дітям назвати дже­рела географічних знань, потім роздає кожній групі по одному із джерел (підручник, художню книгу, відеофільм тошо) і пропонує обговорити та пояснити, яка саме географічна інформація в ньому міститься. (Прийом «Творча лабораторія»)

     Географія в перекладі означає «землеопис» (гео — «земля», графо — «пишу»). Ця наука вивчає природу Землі, людей, які населяють її, та їхню господарську діяльність. Уперше слово «географія» використав у своїх працях давньогрецький учений Ератосфен.

     Головний об'єкт вивчення географії — географічна оболонка. Саме тут з'явилися живі організми, тут знаходиться середовище існування людини. У цьому тонкому шарі Землі взаємодіють води, повітря, гірські породи, грунти, рослини, тва­рини і люди, утворюючи єдиний організм.

Система географічних наук поєднує фізичну і соціально-економічну географію. Назва фізичної географії в перекладі з грецької означає «при­рода». Фізична географія вивчає земну поверхню, її природу і процеси та явища, що відбуваються в ній. Сучасну фізичну географію можна розглядати як групу наук. Метеорологія досліджує повітряну оболонку Землі та процеси, що протікають у ній. Геоморфологія вивчає рельєф земної поверхні. Кліматологія займається вивченням типів клімату Землі. Соціально-економічна географія вивчає населення Землі та її окремих регіонів, а також його господарську діяльність. Назва цієї галузі географії походить від грецьких слів, що означають «суспільство» і «керування господарством».

На стику фізичної і соціально-економічної географії виокремилася нова наука — країнознавство. Ця наука вивчає природу, населення і гос­подарство окремих країн світу.

Особливе місце в співдружності географічних наук посідає картогра­фія. Картографи складають плани місцевості, топографічні, навчальні та інші карти, досліджують методи їх використання.

(Родоначальником національної української географії вважають академіка С. Рудницького (1877-1937). Він народився в м. Перемишль, який на той час входив до складу Австро-Угорської імперії. Навчався у Львівському університеті, працював в університетах Львова, Відня. З 1914 до 1925 р. працював над створенням географічних основ державної незалежності української нації. В 1927 р. С. Рудницький створив у Хар­кові Український науково-дослідний інститут географії і картографії, здійснював дослідження в різних частинах України, видав друком понад 70 праць, брав участь у розробці шкільної літератури з географії.)

  

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Альтернативні варіанти

І. Прийом «Бліц-опитування»

- Як дослівно перекладається

слово «географія»?

- Кого з давніх учених називають

«батьком географії»?

- Що вивчає фізична географія?

- Які методи використовуються

для проведення географічних

досліджень?

- Для яких видів людської діяль­ності найбільш необхідні знання?

 V. Підсумок уроку

      Заключне слово вчителя

Географія — це наука, що вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність. Сучасна географія складається з багатьох наук, які можна об'єднати у два розділи: фізичну географію та соці­ально-економічну. Для успішного вивчення географії потрібно вміти користуватися різноманітними джерелами географічних знань, багато читати та володіти навичками роботи з комп'ютером.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати текст параграфа

                                                         УРОК 2

Тема. Особливості організації власних географічних спостережень.

Дослідження

Спостереження за змінами у природі

Мета: повторення та узагальнення знань про природу, отриманих учнями на уроках природознавства; вдосконалення вмінь вести спо­стереження за явищами природи, оформляти результати спостережень, користуватися метеорологічними приладами; розвиток спостережли­вості; виховання пізнавального інтересу до навколишнього світу.

Тип уроку: поглиблення знань, умінь і навичок.

Обладнання: настінний календар погоди, термометр, флюгер, барометр-анероїд, опадомір, гномон, великий шкільний транспортир.

Опорні поняття: природознавство, спостереження, прогноз, темпе­ратура, календар погоди.

Базові поняття: погода, метеоприлади, сезон (пора року)

                                              ХІД УРОКУ

I.Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Бліц-опитуваїшя»

• Які завдання виконує сучасна наука географія?

• Назвіть відомі вам географічні науки та об'єкти їх вивчення.

• Назвіть джерела географічних знань, які ви вважаєте найважливі­шими.

• Якими методами можна здійснювати географічні дослідження?

 Які методи досліджень можуть використати учні для вивчення гео­графічної науки

III.      Мотивація навчальної діяльності

Прийом «Практичність теорії»

Одним із головних методів будь-якого дослідження був і залишається метод спостереження й аналізу отриманих даних. Які ж спостережен­ня ви можете проводити самостійно? Це насамперед спостереження за погодою, висотою Сонця над горизонтом, сезонними змінами в природі. Такі види спостережень вам уже відомі з курсів початкової школи та природознавства. Однак цього року ваші спостереження виконуватимуться відповідно до чітко поставлених завдань і матимуть певне призначення.

Для чого, на вашу думку, вам знадобляться результати спостережень?

(Можливі варіанти відповідей учнів.

Навчитися спостерігати за географічними об'єктами та явищами природи, пояснювати їх                              особливості, виконувати вимірювальні роботи потрібно перш за все для того, щоб краще зрозуміти зміст курсу. Результати ваших власних спостережень будуть використовуватися під час виконання практичних завдань з теми «Атмосфера». А крім цього, регулярні спостереження за погодою сприяють розвитку спо­стережливості та уваги.

Щоб проводити таку роботу, слід підготуватися теоретично і прак­тично. А для цього необхідно з'ясувати, що спостерігати, як та за допомогою яких приладів

IV. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1. Організація спостережень за погодою:

     а) показники погоди та прилади, що визначають їх, одиниці вимі-
рювання;

б) підготовка «Метеожурналу».

Зразок метеожурналу:

Дата	Час	Темпе­ратура повітря	Атмосферний тиск (знижуєть­ся, підвищується, не змінюється)	Вітер		Хмар­ність	Опади	За­гальний характер погоди

Позначення

Види опадів

Дощ	Мряка	Град	Сніг	Іній	Ожеледь	Туман	Роса
•  • •  •	,	∆	*		~	≡

Хмарність

Безхмарно	Мінлива хмарність	Суцільна хмарність
О		•

2. Визначення висоти Сонця над горизонтом за допомогою гномона, нитки та великого транспортира.

3.Спостереження за сезонними змінами в природі.

Методи географічних досліджень – це певна послідовністьпідходів та прийомів, яких дотримуються для досягнення поставленої мети. У географії на сучасному ета­пі використовують загальнонаукові (індукції, дедук­ції, системний), міждисциплінарні (історичний, математичний, аерокосміч­ний) та конкретно-науко­ві, або спеціальні (карто­графічний, районування, польових досліджень), ме­тоди

Метод індукції (індук­ція — від лат. inductio— виведення) передбачає рух від окремих фактів до за­гальних висновків (від виз­начення погодних показни­ків на конкретній терито­рії до закономірностей по­ширення кліматичних по­ясів та областей на Землі).

Метод дедукції (дедук­ція — від лат. deductio— відведення) ґрунтується на висуненні гіпотез та їх­ній подальшій перевірці на фактах (від гіпотези дрейфу материків німець­кого геофізика А. Вегенера до теорії тектоніки лі­тосферних плит).

 Системний метод — метод підготування та обґрунтування рішень щодо розв'язання складних комплексних проблем. Базується на системному вивченні явищ як складної динамічної системи, передбачає чітке формулювання проблеми, визначення мети та шляхів її досягнення.

Історичний метод у географії полягає у вивченні всіх змін географічних об'єктів і явищ природи та суспільства в різні історичні періоди та їхніх впливів на сучасний стан. Цей метод ґрунтується на архівних, музейних, літературних джерелах інформації, які дозволяють дослідити етапи роз­витку того чи іншого об'єкта (явища) та зробити географічний прогноз на майбутнєМатематичний метод передбачає використання кількісної оцінки географічних процесів та явищ (значення температури, кількість опа­дів, глибини океанів, кількість та густота населення, площа території тощо), а також упровадження в географічні дослідження математичних формул і рівнянь, які розкривають сутність взаємозв'язків та залеж­ностей географічних явищ (залежність висоти Сонця чи кута падіння сонячних променів (h) від географічної широти місцевості (φ) і поло­ження Землі щодо Сонця в конкретний період її річного й добового обертання). У процесі використання сучасних інформаційних технологій математичний метод відкриває широкі можливості для виявлення нових варіантів оптимальної організації природокористування, проек­тування та раціонального вибору розміщення господарських об'єктів тощо

Метод дистанційних спостережень (аерокосмічний метод) поєднує в собі методи аерофотознімання та знімання великих територій за допомогою штучних космічних супутників. Він дає змогу дослідити райони поширення корисних копалин, спрогнозувати погодні умови, визначити стан нав­колишнього середовища та вплив на нього техногенних споруд, попереди­ти населення про стихійні лиха тощо.

Картографічний метод — один з найважливіших у дослідницькому ар­сеналі географії. Він дає можливість нанести на загальногеографічні й те­матичні карти просторове розміщення географічних об'єктів та явищ, по­казати взаємозалежність і взаємодію між ними.

Метод групування — один з методів оброблення та аналізу статистич­них даних, за якими досліджувані явища й процеси поділяють за певними ознаками на групи та підгрупи; один з видів наукової систематизації.

Метод класифікації— один з видів систематизації, що полягає в роз­поділі множини явищ або предметів певної належності на класи (групи) згідно з істотними ознаками. Класифікація буває істотною та штучною

V.        Закріплення вивченого матеріалу

1.  «Метеожурнал»

(Робота в групах)

а)      Кожна група проводить вимірювання або спостереження одного з по-
казників погоди (температури, тиску тощо).

Якщо є можливість, роздати групам необхідні прилади.

б)      Представники груп називають результат та пояснюють способи своїх
спостережень.

в)      Результати спостережень записуються до зведеного «Метеожурналу».

2.  Прийом «П'ять речень»
(Робота в парах)

Завдання. За допомогою п'яти речень опишіть погоду сьогодніш­нього дня

VI. Підсумок уроку

Прийом «Мікрофон»

Запитання: Чому необхідно проводити спостереження за погодою, сезонними змінами у природі?

VII.           Домашнє завдання

•  Проводити регулярні спостереження за погодою.

•  Дібрати прислів'я, приказки, народні прикмети про сезонні зміни в природі, про погоду.

Написати твір-мініатюру «Осінь», в якому відобразити спостереження за погодою та сезонними змінами у природі

                                                          Урок 3

Тема: Уявлення про Землю у давнину.

Уявлення про форму Землі єгиптян, вавилонян, індійців,  греків, слов’ян. Зображення  Землі на картах Ератосфена, Птолемея, глобус Мартіна Бегайма.

Мета: ознайомлення учнів з розвитком первинних пізнань про Землю; формування знань про перші моделі земної поверхні; роз­виток первинних умінь працювати з картами атласу, порівнювати та зіставляти їх; виховання пізнавального інтересу до історії розвитку географічних знань.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, глобус, фізична карта півкуль, портрети мандрівників.

                                                ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань і вмінь

     Прийом «Інтелектуальна розминка» — «Світлофор»

1. Як називається географічна на­ука, що вивчає клімат Землі?
2.На які питання шукають відповіді сучасні вчені-географи?
3.Який учений дав назву науці гео­графії?
4.Що вивчає соціально-економічна географія?

5.Що є об'єктом вивчення гео­графії?

          Прийом «Вірю-не вірю»

   1.Чи вірите ви вте, що для сучасних географів зовсім не залишилось роботи?

2.Чи вірите ви в те, що фізична географія вивчає населення та його розміщення?

   3.Чи вірите ви в те, що для ґрунтов­ного вивчення географії як на­уки достатньо уважно прочитати підручник географії?

   4.Чи вірите ви в те, що в давнину люди мали точні знання про форму та розміри Землі?

III.      Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена відгадка»

Колись давно спекотного літнього ранку зустрілись на курному шляху два подорожанина. Змучені довгою дорогою, вони були раді зустрічі та несподіваному відпочинку. Один мандрівник — старий і мудрий, другий — молодий, розговорилися, засперечалися.

—Чи знаєш ти, що якщо йти багато днів і ночей поспіль у той бік, де ховається сонце, то вийдеш з того боку, звідки сонце вранці підні­мається на небосхил, тому що Земля наша куляста! — говорив старий.

—Та що ти! Земля плоска, ніби млинець, який лежить на чотирьох стовпах, а небо — величезна кришталева чаша! — заперечував молодий.

Довго точилася їхня суперечка, кожен намагався довести свою правоту. Сьогодні розмови про плоску Землю та трьох китів здаються нам смішними, а між тим багато часу минуло і багато відкриттів було зроблено, перш ніж науково довели кулястість Землі. Спробуймо подумки перенестися в давні часи та подивімося, як різні народи уявляли собі влаштування Світу.

       (Успіхи давніх учених у розвитку знань про Землю були значними. Вони знали про кулеподібну форму Землі та закономірності в русі небесних тіл, передбачали існування невідомого південного материка та вміли складати карти. Здавалося б, нащадки повинні були відпо­відно оцінити ці знання та використовувати їх для подальшого роз­криття таємниць природи. Однак після падіння Риму в V ст. слово «географія» зникло з європейського лексикону, а за наполягання на кулястості Землі можна було поплатитися життям. По всій Європі за­палали вогнища інквізиції, на яких спалювали «відьом» і «чаклунів», а насправді — людей, які прагнули пізнати навколишній світ. Невже географія та інші важливі досягнення людської цивілізації приречені на забуття? Знаходились сміливці, які, незважаючи на панування ре­лігійних догм, долаючи численні труднощі, продовжували по крихтах збагачувати географічну науку).

IV.     Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

І. Уявлення давніх народів про будову Всесвіту. (Робота з рисунками підручника й атласу)

2.Розвиток знань про Землю. Подорожі фінікійців і давніх греків.

3.Карти Ератосфена і Птолемея. (Робота з атласом)

4.Глобус Мартіна Беґайма. (Робота з атласом або ілюстраціями підруч­ника)

                   Завдання

-Намалюйте Землю так, ніби  ви  не  знаєте про її форму.

-Наведіть докази  правильності вашого зображення

V. Закріплення вивченого матеріал

1.  Прийом «Експрес-контроль»

- Автор наукової праці «Посібник з географії»:

а) Ератосфен;

б) Геродот;

в) Птолемей

- Першим  радіус земної кулі об­числив:

а) Піфагор;

б) Ерастосфен;

в) Аристотель.

- Кулястість Землі підтверджує:

а) кругла тінь, яку відкидає Земля на Місяць;

б)        тінь, яку відкидають предмети  в полудень;

в) наявність зірок на небосхилі.
- Давні мандрівники добре орієнтувалися на місцевості за допомогою:

а) приладів;

б) інтуїції;

в) зірок.

- Першими давніми мореплавця­ми, які обігнули Африку, були:

а) фінікійці;

б) візантійці;

в) єгиптяни.

2. Взаємоперевірка

                                                    Або прийом «Творча лабораторія»

1. Порівняйте карти світу Ерато­сфена та Птолемея. Результати оформіть у таблицю. (Робота в парах, один  учень виділяє спільне, другий — відмінне.)

Спільні риси	Відмінності
•Наявність меридіанів і па­ралелей

2.Обговорення.

3.Напишітьтвір-мініатюру з теми «Моя подорож з давніми фі­нікійцями навколо Африки». (Це завдання можна запропо­нувати викопати за бажанням індивідуально.)

VI.        Підсумок уроку

Запитання «Що нового для себе ви відкрили сьогодні на уроці?».

VII.      Домашнє завдання

•  Опрацювати текст параграфа.

•  Позначити на контурній карті подорож фінікійців.  

•  Підготувати  п'ять запитань за змістом тексту параграфа.

•  Принести географічні енциклопедії.

- Випереджальне творче завдання: трьом парам учнів підготувати ро­льові повідомлення про подорожі Марко Поло, Бартоломеу Діаш , Х.Колумба, Васко да Гами.

Додатковий матеріал до уроку

•  Давньогрецький історик Геродот (484-425 рр. до н. е.) першим увів поняття «історична географія». Геродот багато подорожував, описував традиції невідомих народів, у тому числі скіфів, які на той час про­живали на території сучасної України.

Давньогрецький географ та історик Страбон (63-20 рр. н. е.) — автор праці «Географія» у 17-ти томах. Здійснив подорожі до Греції, Єгипту, Італії та Малої Азії. Зокрема, в його книгах містяться історико-географічні матеріали про розселення племен Північного та Східного Причорномор'я, їх побут, культуру, особливості господарства.

Значних успіхів у розвитку географічної науки досягли давньокитай­ські вчені. Вони проводили  систематичні спостереження за погодою, здійснювали  перепис населення, створили опадомір і компас, опи­сали кругообіг води в природі, розвивали картографію. Китайський мандрівник Чжан-Цянь у 138-126 рр. до н. е. здійснив подорож до Середньої Азії, відкрив шлях у Персію — до берегів Середземного моря через внутрішні райони Азії, який згодом став відомим під на­звою Великий шовковий шлях.

                                           УРОК 4

Тема: Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі.

Плавання вікінгів. Подорожі Марко Поло. Пошуки морського шляху в Індію. Відкриття Америки Х. Колумбом.

         Мета: продовження формування знань про розвиток географічних відкриттів і досліджень; розширення та поглиблення знань про історію пізнання Землі; розвиток комунікативних навичок, умінь працювати з різноманітними джерелами географічних знань.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, карти півкуль, глобус, портрети мандрівників.

                                              ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II.         Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Прийом «Географічний крос» (Виконується письмово в зошитах) Закінчіть фрази:

• У «Книзі про різноманітність світу» Марко Поло описав свої подорожі територією.....

•    На початку Середньовіччя головні центри географічного пізнання світу зміщуються з Європи до...

•    У Північній Європі подорожі на значні відстані здійснювали во­йовничі племена...

2. Взаємоперевірка

Або прийом «Чомучка»

(Запитання ставить учитель.)

•  Чому уявлення давніх людей про Землю істотно відрізняються від

сучасних?

•  Чому давні вчені були не лише істориками або географами, але й фі­лософами, математиками, астрономами?

•  Чому в давніх учених виникли думки про кулястість Землі?

- Чому багато мореплавців давнини, відкриваючи нові землі, прихо­вували свої відкриття?

- Чому карти світу Ератосфена і Птолемея мають багато відмін­ностей?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена відгадка»

У ХІП-ХУст. після тривалого панування жорстких релігійних догм у Західній Європі настає епоха змін. Суперництво двох сильних євро­пейських держав — Іспанії та Португалії — спонукає їх до активного пошуку нових земель. Інтерес до тривалих подорожей посилюється розповідями бувалих моряків про існування загадкових, дуже багатих на золото і прянощі країн. Чимало років здійснювалися сухопутні по­дорожі до Індії. Далеко не завжди каравани з далеких земель успішно поверталися. Численні небезпеки та злигодні чатували на них в дорозі. Але тільки-но європейці скуштували гострі, ароматні, гіркі, пекучі, освіжаючі прянощі, їжа без них почала видаватися прісною і несмачною Тоді багато сміливців вирушили на пошуки прянощів. Це було надзви­чайно ризикованою, але прибутковою справою. Прянощі зважувалися на ювелірних, аптекарських терезах і цінувалися так само дорого, як коштовності. Але для того, щоб вирушити в подорож, потрібно вмі­ти читати карти, орієнтуватися на місцевості, вміти користуватися компасом. Необхідність у мандрівках відроджує географію як науку, збагачує її, створює умови для подальшого розвитку. Період забуття географічних знань змінюється періодом їх розширення та поглиб­лення. І, як результат,— численні відкриття, які сьогодні називають Великими географічними відкриттями, а час, що відповідає цим від­криттям,— епохою Великих географічних відкриттів. Які ж відкриття та чому заслужили таке почесне звання? Відповісти на це питання ви зможете, якщо «помандруєте» разом з відважними мореплавцями до незвіданих земель.

Під час подорожей результати необхідно обов'язково записувати, щоб нічого не забути. У моряків це зазвичай судовий журнал або щоденник подорожі. Свій щоденник подорожей ми назвемо «Етапи Великих географічних відкриттів». Тож вирушаймо!

IV. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1. Завойовницькі походи норманів(вікінгів).(Робота з картою «Географічні відкриття»).

2. Подорож Марко Поло  

3.Подорож Бартоломеу Діаша  (Виступ двох уч­нів, які готували випереджальне домашнє завдання. У цей час решта учнів заповнює таблицю.)

4.Подорож Христофора Колумба. (Виступ наступної пари учнів)

5. Відкриття європейцями морського шляху до Індії, подорож Васко да Ґама. (Виступ третьої пари учнів)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Географічний крос» (Виконується письмово в зошитах) Закінчіть фрази:

• У «Книзі про різноманітність світу» Марко Поло описав свої подорожі територією.....

•    На початку Середньовіччя головні центри географічного пізнання світу зміщуються з Європи до...

•    У Північній Європі подорожі на значні відстані здійснювали во­йовничі племена...

Прийом «Експрес-тест»

- Морський шлях до Індії Був відкритий експедицією під керівництвом:

а) Васко да Гама;

б) Генріха Мореплавця;

в) Бартоломеу Діаша;

- Перша експедиція Христофора Колумба вирушила на пошуки:

а) Великого шовкового шляху;

б) Америки;

в) західного шляху до Індії

- Відкрита Х.Колумбом нова частина світу була названа на честь:

а) Христофора Колумба;

б)Амеріго Веспуччі;

в)Іспанської королеви Ізабелли.

- Мис Доброї Надії відкрив море­плавець:

а) Бартоломеу Діаш;

б) Марко Поло;

а) Амеріго Веспуччі.

- Х.Колумб назвав відкриті ним землі:

   а) Америкрю;

   б) Вест-Індією;

   в) Новим Світом.

      VІ. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

Народженню епохи Великих географічних відкриттів сприяло бажання європейців отримати прянощі і золото, розширити земельні володіння.

Першим із європейців берегів Америки в 1492 р. досяг Х.Колумб, який до кінця свого життя був пареконаний що відвідав Індію.

Східний морський шлях до Індії відкрила експедиція Васко да Гама.

VІІ. Домашнє завдання

-    Опрацювати текст підручника.

  -Письмово скласти до тексту параграфа п'ять репродуктивних запитань.

- Поміркувати, які риси характеру повинен мати мандрівник.

- Дібрати та підготувати матеріали про Френсіса Дрейка.

Додатковий матеріал до уроку

•  На півночі Європи, на Скандинавському півострові, оселилися войов­ничі племена вікінгів. Привчені до життя в суворих умовах, завжди готові до бою, вікінги навчилися боротися і з суворим морем. Вони будува­ли великі гостроносі кораблі й цілими флотиліями вирушали в похід. З VIII ст. вікінги стали грозою майже для всієї Європи. Вони досягли берегів Ісландії, Ґренландії, Північної Америки. Сьогодні вікінгів як окремого народу не існує. Ці войовничі люди повністю обжились у різ­номанітних краях, створили там свої поселення та ніби «розчинилися» серед місцевого населення. Багато європейських народів сягає корінням до вікінгів — шведи, норвежці й навіть французи. На пам'ять про своїх предків одна з областей Франції має назву Нормандія.

У Середні віки географічні відомості про українські землі подаються в літописах, де в 1187 р. вперше була вжита назва «Україна». Такий опис українських земель міститься в «Повісті минулих літ», написаній у Києві на початку XII ст. Жителям Київської Русі було відомо про Се­редземне море, Месопотамію. Персію, Індію. Туди вирушали торгові каравани із зерном, полотном, керамічним посудом, ковальськими виробами, хутром. У зворотному напрямку везли шовкові тканини, килими, зброюомео Діаша, Васко да Ґама, Христофора Колумба.

Марко Поло був і залишається першою людиною, яка зуміла довести існування монголів і китайців, які на той час обігнали «братів» з Єв­ропи в ремеслах, традиціях у житті та господарстві.

Після смерті Марко Поло нараховувалося близько 40 його руко­писів. Пізніше, у 1477 році (минуло майже 200 років), після появи друкарства, книга його праць побачила світ і мала величезний успіх. Згодом за описами цієї книги до Китаю ходили організовані експе­диції, які довели, що майже все відповідає дійсності, і лише окремі факти вигадані або перебільшені автором. Відомо, що книгу Марко Поло читав Христофор Колумб. Можливо, саме вона надихнула його на сміливі морські походи до Індії

Ім'я Христофора Колумба (ісп. Кристоваль, староіспанське — Ко­лон) з іспанської мови перекладається як «колоніст, який несе хрест». Отже, можна зробити припущення, що експедиція Христофора Ко­лумба є черговим хрестовим походом європейців на схід, але західним шляхом. Колумб був людиною незвичайною. У своїх плаваннях він одночасно був і моряком, і вченим, і завойовником, і правителем. Підлеглі часто називали його «адміралом моря-океану». В характері Колумба вдало поєднувалися мужність і твердість, віра в удачу, фан­тастична наполегливість у досягненні поставленої мети, унікальні здібності мореплавця.

Десятого травня 1501 р. під керівництвом Амеріґо Веспуччі розпо­чалася португальська експедиція до берегів Бразілії. Майже півроку шлях мореплавців проходив уздовж східного узбережжя материка Пів­денна Америка до бухти, яку назвали Ріо-де-Жанейро («січнева ріка»). Після цієї експедиції стало зрозуміло, що відкриті землі — не Індія, а новий материк. Амеріґо Веспуччі став відомим завдяки двом своїм листам, в яких ішлося про подорожі до берегів нових земель, та твору Мартіна Вальдземюллера «Введення у космографію», опублікованого в 1507 р. Він писав: «Стародавні люди ділили населену землю на три частини — Європу, Азію й Африку... Тепер Амеріґо Веспуччі відкрив четверту частину... І я не бачу, чому, хто і з якого права зміг би забо­ронити називати цю частину світу країною Амеріґо, або Америкою».

Першим, хто поширив назву «Америка» на північний материк, був фламандський картограф Ґерард Меркатор. На карті, складеній у 1538 p., він підписав на південному материку «Південна частина Америки», на північному — «північна частина Америки». Автором однієї з найцікавіших ранніх карт Америки є Леонардо да Вінчі. На його карті, складеній у 1515р., зображено не два, а один Американський континент — південний. Він простягається не з пів­ночі на південь, а із заходу на схід. Над цим континентом, що зо­бражений на карті горизонтально, є два острови — Куба та Ізабелла.

На західному краю — великий острів з надписом «Земля Флорида». Азія відокремлена від Америки широким водним простором. На по­ловині шляху від Азії до Америки розташовано острів Зіпунга, тобто Японія.

Урок 5

Тема. НАВКОЛОСВІТНЯ ПОДОРОЖ Ф.МАГЕЛЛАНА. ВІДКРИТТЯ АВСТРАЛІЇ .

Мета: розширення та поглиблення знань про епоху Великих гео графічних відкриттів; удосконалення навичок роботи з матеріалам» про вивчення Землі; розвиток умінь складати невеликі повідомлення про мандрівників, узагальнювати зібраний матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, карта півкуль, глобус, додаткові матеріали до уроку (енциклопедії, рисунки), портрети мандрівників

                                         ХІД УРОКУ

I.Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань і вмінь

1.  Прийом «Взаємоопитування»

(Робота в парах. Учні ставлять одне одному запитання, підготовлені вдома.)

III.         Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

   Прийом «Приваблива мста»

Вивчаючи першу половину епохи Великих географічних відкриттів, ви мали можливість переконатися в тому, що першовідкривачі тих часів повинні були мати надзвичайні риси характеру — сміливість, рішучість, наполегливість, витривалість, віру в успіх. Крім цього, нони мали певні знання та навички, які дозволяли керувати людьми, орієнтуватися на місцевості, здійснювати та описувати спостереження. Образ першовідкривача-мандрівника епохи Великих географічних від­криттів — це героїчна постать, патріот своєї батьківщини. Так, багато мандрівників насправді й були такими героями. Але чи знаєте ви, що серед імен видатних першовідкривачів є й особи з темним минулим, фактично злочинці, а відкриття, які вони здійснили, можливо, були просто великою випадковістю? На відміну від давньогрецьких учених-мандрівників, ними керувало прагнення до наживи та збагачення...

Друга половина епохи Великих географічних відкриттів збагати­ла географічну науку знаннями, не менш важливими, ніж відкриття Христофора Колумба та інших його сучасників. Про те, які ж від­криття здійснили переворот у світогляді європейців та які фатальні випадковості вплинули на перебіг історичних подій, ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.

IV.         Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1. Перша навколосвітня подорож Фернана Магеллана.

• Робота з текстом параграфа.

•  Робота з контурними картами (позначення маршруту подорожі Ф. Магеллана).

•  Обговорення значення подорожі Ф. Магеллана.

2.  Піратство. Подорожі Френсіса Дрейка.

• Розповідь учителя.

• Короткі виступи учнів з використанням відомостей із додаткових джерел географічних знань.

3.  Відкриття Австралії.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Бліц-опитування»

- Якою була мета експедиції під керівництвом Фернана Маґеллана?

- Водами яких океанів рухалася експедиція Ф. Маґеллана?

- Якими були наукові результати навколосвітньої подорожі?

- Чому в Середні віки на мор­ських просторах активізувалося піратство?

- Чому глави європейських держав підтримували «своїх» піратів?

- Чому голландці тримали в таєм­ниці відкриття Австралії?

Або прийом «Творча лабораторія»

(Робота в групах)

Завдання: сформулювати твер­дження з теми «Позитивні й руй­нівні наслідки піратських подоро­жей». Результати роботи оформити у вигляді таблиці.

Наслідки
Позитивні	Негативні

2. Згадайте та запишіть у зо­шити імена мандрівників епохи Великих географічних відкриттів.

       VI. Підсумок уроку

(Формулюють учні.)

Наведіть докази того, що епоха Великих географічних відкриттів дійсно заслуговує на таку назву.

VIІ. Домашнє завдання

-         Опрацювати текст параграфа.

-      Написати невеличкі повідомлення про походи землепроходців.

    -   Попередньо створеним групам принести аркуш формату АЗ, маркер, фломастери.

Додатковий матеріал до уроку

Першим серед європейців води Тихого океану побачив конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа, який у 1513 р. прорубався крізь зарості тро­пічних лісів Панами. Він назвав водний простір, що відкрився перед його очима, Великим океаном. Через сім років, у 1520 р., у води цього океану ввійшли кораблі безстрашного Ф. Маґеллана. Вони першими з європейців перетнули його водний простір і, ніби кепкуючи над майбутніми ураганами, назвали його Тихим океаном. Усі три місяці переходу синьо-зеленими хвилями експедицію Магеллана супро­воджувала чудова погода. Магеллану пощастило! Адже в тропічних широтах восени тут зароджуються відомі тропічні циклони — системи дуже сильних вітрів, що дмуть і обертаються навколо безвітряного центру, який називається «оком циклона». Швидкість вітру в циклоні може досягати 300 км/год, тривалість існування циклону — від кількох діб до двох-трьох тижнів.

        Шостого вересня 1522 р. «Вікторія» (єдине вціліле судно експедиції Ф. Магеллана) ввійшла в гирло Гвадалквівіру з 18-ма (з 319-ти) мо­ряками на борту, здійснивши 1081-денну, першу в історії, навколо­світню подорож. «Вікторія» привезла стільки прянощів, що продаж їх з лишком відшкодував суму, витрачену на всю експедицію, а іспанці отримали «право першого відкриття» на океанські землі, розташовані неподалік від берегів Азії: Маріанські острови, Філіппінські острови, та висунули претензії на Молуккські острови.

УРОК 6

 Тема: ПОДОРОЖІ НОВОГО ЧАСУ(Дж.Кук, І. Крузенштерн, Ю.Лисянський).Відкриття Антарктид.Сучасні географічні дослідження.

Мета: продовження формування знань про розвиток географічні науки в Новий час ; вдосконалення навичок і вмінь характеризувати й аналізувати матеріали про подорожі та експедиції, розвиток комунікативних навичок.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, карти півкуль, портрети мандрів­нім пі, картки із завданнями, аркуші паперу формату АЗ, маркери,

фломастери.

                                                    ХІД УРОКУ

I.Організаційний момент

II.Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

 Подорожі епохи Великих географічних відкриттів «розширили» навколишній світ, але водночас і ускладнили його. Перед дослідниками і вченими того часу постали нові завдання: необхідно було обмірковувати й аналізувати потоки нової інформації, науково тлумачити її. Широкий розвиток отримує картографія: під час подорожей необхідно було вміти складати й читати географічні карти.

Відроджується і розвивається астрономія. Миколай Копернік у праці «Про обертання небесних сфер» обґрунтовує геліоцентричну будову Всесвіту. Німецький астроном Кеплер публікує працю про закони руху планет Сонячної системи. Фізик Ньютон формулює закон про всесвітнє тяжіння та з фізичної точки зору описує рух планет.

У       1649 р. німецький учений Вареніус пише книгу «Загальна географія», в якій узагальнює знання географічної науки тих часів.

Тим часом сильні європейські держави часто використовують досягнення географії зовсім не з гуманними цілями. Їх уряди стають організаторами обкрадання відкритих земель, знищуючи унікальні цивілізації Америки — інків, ацтеків, майя. Пошук усе нових і нових джерел збагачення змушують їх вкладати кошти в експедиції для завоювання все більш віддалених районів. Однак ці експедиції продовжували розвиток географічної науки. Все рідше трапляються випадкові відкриття. Експедиції, вирушаючи в путь, мають чітку мету.

У розвитку географії настає новий етап — усе більшого значення набувають наукові дослідження.

Сьогодні на уроці кожна група гратиме роль експедиції, що ви­конує певні наукові завдання. Всі ці завдання покликані відповісти на запитання:

Якими є особливості подорожей нового часу та сучасних геогра­фічних досліджень?

III. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етану

1. Заповніть таблицю

Картка 1

-      Складіть план повідомлення «Подорожі Дж.Кука».

-      Заповніть таблицю.

Час подорожі	Результати подорожі

•  Знайдіть на карті та випишіть географічні об'єкти, названі на честь Джеймса Кука.

- Складіть вірш у стилі «синквей»* про Джеймса Кука

Вірш у стилі «синквсй» має таку структуру:

Джеймс Кук	Ключове слово
Відважний,невтомний,рішучий	Три прикметники — характеристика
Прагне, досягає, відкриває	Три дієслова — характеристика дії ,
Джеймс Кук — видатний мандрівник	Ставлення автора до ключового слова
Нового часу	Підсумок — завершальна фраза

Картка 2

•   Складіть план повідомлення «Відкриття Антарктиди».

•   Заповніть таблицю.

Час подорожі	Результати подорожі

•   Знайдіть на карті та випишіть географічні об'єкти, названі на честь

Т. Беллінсгаузена та М. Лазарева.

- Складіть вірш у стилі «синквей» про одного з першовідкривачів Антарктиди.

Картка З

•   Складіть план повідомлення «Перша російська навколосвітня екс­педиція».

•   Заповніть таблицю.

Час подорожі	Результати подорожі

•   Зробіть висновок про значення відкриттів експедиції для розвитку географічної науки.

-      Складіть вірш у стилі «синквей» про одного з учасників навколо­світньої експедиції.

2.                Виконання завдань групами

3.               Виступи груп.

IV.   Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Мікрофон» (обговорення виступів груп)

V.                 Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

•         Подорожі Нового часу пов'язані з дослідженням найбільш віддалених і важкодоступних районів планети.

•         Величезний внесок у розвиток географічної науки зробив англійський мореплавець Джеймс Кук, учасники першої  російської  навколосвіт­ньої  подорожі, дослідники полярних широт.

-                    Сучасні географічні дослідження спрямовані на вивчення Антарктиди, Світовою океану, космосу.

-                    Родоначальником національної української географії вважається академік С.Рудницький.

VI. Домашнє завдання

•    Повторити теми розділу «Географічне пізнання Землі».

•    Поділ учнів на дві команди для проведення на наступному уроці гри.

Кожній команді: підготувати на аркуші формату A3 кросворд до темп «Географічне пізнання Землі», забезпечити символіку

Додатковий матеріал до уроку

Перша російська навколосвітня експедиція відбувалася в 1803-1806 рр. Проведення її було зумовлено потребою налагодити регулярні мор­ські рейси між російськими портами на Балтиці й Тихому океані. Експедиція мала і важливі наукові завдання: дослідити далекосхідне узбережжя Росії, перевірити та уточнити морські карти, провести океанічні спостереження. Керував експедицією Іван Федорович Кру­зенштерн, він же був і командиром корабля «Надія». Командиром другого корабля був Юрій Федорович Лисянський. Описи навколо­світньої подорожі І Ф. Крузенштерн виклав і тритомній праці «По­дорож навколо світу в 1803, 1804, 1805 та 1806 рр. на кораблях «Надія» і «Нева»«. До опису було додано атлас, який складався із 104-х карт і рисунків. Крім того, було складено атлас карт південних морів, най­більш точний і повний на той час. Під час експедиції було проведено різноманітні океанологічні спостереження, зібрано численні дані про атмосферу, припливи та відпливи Світового океану.

•    В Україні географічне товариство існує понад 120 років, починаючи з 1872 р. Спочатку воно було Південно-Західним відділом Імператор­ського російського географічного товариства. Відділ проіснував не­довго, близько трьох років, і за указом царя був розпушений. Пізніше Україна відновила свою діяльність у складі Географічного товарна ва СРСР.

Головним напрямом розвитку сучасного географічного знання є пи­тання взаємодії суспільства та природи. Однією з найскладніших проблем, що нині обговорюються географами, є проблема простору і регіонального розвитку. В 1963 р. І. П. Герасимов запропонував тер­мін «конструктивна географія». Ця галузь географічної науки займа­ється виявленням нових можливостей моделювання географічного середовища для розвитку продуктивних сил, обґрунтовує великі гос­подарські проекти, створює оптимальні моделі взаємодії техногенних і природних систем.


                                                                Урок 7

Тема: Сучасні дослідження.

Дослідження Землі у  ХХ  та на початку ХХІ ст.   

Мета: продовження формування знань про розвиток географічні науки  на сучасному етапі; вдосконалення навичок і вмінь характеризувати й аналізувати матеріали про подорожі та експедиції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, карти півкуль, портрети мандрів­ників

                                                  ХІД УРОКУ

I.Організаційний момент

II.Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

1.  Прийом «Взаємоопитування»

(Робота в парах. Учні ставлять одне одному запитання, підготовлені вдома.)

III. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етану

1. Заповніть таблицю

Картка 1

•          Складіть план повідомлення «Дослідження полярних широт»

-  Заповніть таблицю

Час подорожі	Дослідники	Результати подорожі

•          Зробіть висновки про значення відкриттів для розвитку географіч­ної науки.

Складіть вірш у стилі «синквей» про одного з полярних дослід­ників

Картка 2

- Складіть план повідомлення «Сучасні географічні дослідження».

-  Закінчіть схему.

                             Основні об'єкти сучасних досліджень

•         Дайте відповідь на запитання: «Для чого необхідні сучасні геогра­фічні дослідження?»

- Складіть вірш у стилі «синквей» про один з об'єктів сучасних гео­графічних досліджень.

Картка 3

•          Складіть план повідомлення «Внесок вітчизняних учених у розви­ток географічної науки».

-  Заповніть таблицю

Учений	Напрям наукової діяльності

•         Дайте відповідь на запитання: Які проблеми розв'язують сьогодні українські вчені-географи?

-                    Складіть вірш у стилі «синквей», використавши словосполучення «географія — наука».

2.                Виконання завдань групами

3.               Виступи груп.

IV.   Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Мікрофон» (обговорення виступів груп)

V.                 Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

VI. Домашнє завдання
-         Опрацювати текст параграфа.

- зробити міні-проект "Видатні дослідники та географічні відкриття"

                           

                   Урок 8-9

 Тема:

Мета: поглибити і систематизувати знання про способи орієнтування на місцевості, ввести поняття «азимут» та навчити учнів визначати за планом азимути об’єктів; розвивати практичні вміння орієнтуватися на місцевості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: атласи, підручник, компаси.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Взаємоперевірка (робота в парах)

Учні ставлять один одному тестові запитання, підготовлені вдома.

III. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Кожна людина повинна почувати себе спокійною на будь-якій місцевості. І навіть на незнайомій вільно орієнтуватися. Для того щоб читати план місцевості, карту, необхідно знати не тільки умовні знаки, масштаб, а й сторони горизонту, вміти орієнтуватися на місцевості.

IV. Вивчення нового матеріалу

Робота зі словником. Горизонтом називається частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на відкритій місцевості.

Орієнтуватися — це значить уміти визначити сторони горизонту і своє положення на місцевості відносно сторін горизонту і навколишніх предметів.

Бесіда

• Які сторони горизонту ви знаєте?

• Назвіть основні сторони горизонту, проміжні сторони горизонту.

Моряки називають напрями сторін горизонту румбами, усього їх 32.

Робота з картою. У якому напрямку від Києва розташовані м. Львів, м. Луганськ, м. Полтава?

Мозкова атака. Які способи орієнтування на місцевості ви знаєте?

Найбільш зручним і точним є спосіб орієнтування за допомогою компаса. Намагнічена стрілка компаса завжди темнішим кінцем спрямована на північ. Для визначення сторін горизонту компас кладуть на горизонтальну поверхню. Потім його повертають так, щоб позначка «північ» на шкалі компаса збіглася із темним кінцем стрілки. Позначки на циферблаті компаса вказують напрямки сторін горизонту.

Робота з компасом. За допомогою компаса визначити основні сторони горизонту в класі.

Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок можна встановити за шкалою компаса, обчисливши азимут. Азимут — кут між напрямом на північ і на предмет місцевості; величину цього кута виражають у градусах, а відлічують його від напряму на північ праворуч за рухом годинникової стрілки від 0° до 360°.

Завдання

1. Туристи рухались за такими азимутами: 90°, 45°, 225°. Укажіть напрями руху туристів.

2. Тунель почали копати з двох боків. З одного кінця проходку вели за азимутом 315°. За яким азимутом слід іти з іншого кінця тунелю щоб прохідники зустрілись? ( 135°)

На місцевості азимут визначають за допомогою компаса. Спершу коробочку компаса повертають так, щоб поділка 0° збіглася з темним кінцем магнітної стрілки. Потім обертають кільце компаса, поки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. У тому місці, де мушка перетинає шкалу, визначають величину азимута.

Робота з компасом. Визначити азимути на предмети, що знаходяться в класі.

Робота з підручником. Прочитати про рух за азимутом на місцевості.

V. Закріплення нових знань, умінь, навичок

1. Прийом «Художник». Якщо ви уважні і знаєте чітко сторони горизонту, ви зможете намалювати за цією інструкцію предмет. Назвіть його.

Від точки А відкласти на схід 1 клітинку, на північний схід 1, на північ 2, на захід 2, на північ 1, на захід 9, на південь 4, на південний схід 2, на захід 5, на південний схід 2, на схід 11, на північний схід 2, на захід 5, на північний схід 2, від точки А на північ 2, на схід 1, на південь 1, на захід 1.

2. Тест

І-й варіант		ІІ-й варіант
3	північ	5
5	південь	4
1	північний схід	2
4	південний схід	1
2	захід	3
6	45°	8
7	180°	6
8	270°	7

У якому напрямі від Києва знаходиться:

1) Чорне море?

2) Полтава?

3) Каспійське море, якщо його азимут 135°?

4) Баренцове море, яке лежить за азимутом 0°?

5) Столиця європейської держави, якщо її азимут 270°?

6) Місто Санкт-Петербурґ, якщо його азимут 360°?

7) Азовське море?

8) У якому напрямі учні повертатимуться з екскурсії, якщо на екскурсію вони рухалися за азимутом 225°?

9) Яким є азимут на предмет, що міститься на заході?

10) За яким азимутом учень повертатиметься зі школи додому, якщо школа розташована за азимутом 0°?

11) Яким є азимут предмета, розміщеного на північному сході?

12) За яким азимутом зайде Сонце у день весняного рівнодення, якщо зійшло воно у напрямі 90°?

13) За яким азимутом треба іти до предмета, розміщеного на півдні?

Відповіді: І-й варіант 5, 4, 4, 3, 2, 3, 4, 6, 8, 7, 6, 8 ,7; ІІ-й варіант 4, 1, 1, 5, 3, 5, 1, 8, 7, 6, 8, 7, 6.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф у підручнику.

Додатковий матеріал до уроку

• Магнітний компас було винайдено в Китаї. У китайських джерелах, вік яких 4 тис. років, є згадка про великий глиняний горщик, який караванники «бережуть більше за всі свої дорогоцінні вантажі». В ньому «на дерев’яному поплавці лежить коричневий камінь, що полюбляє залізо. Він, обертаючись, весь час указує мандрівникам у бік півдня, а це, коли не видно Сонця та не видно зірок, рятує їх від багатьох лих, виводячи до колодязів та спрямовуючи на правдивий шлях».

Уже на початку нашої ери китайські вчені почали створювати штучні магніти, намагнічуючи залізну голку. У Середземномор’ї компас з’явився приблизно в ХІІ ст. З XIV ст. компас має шкалу. Припускають, що італійський майстер Флавіо Жиойя скріпив магнітну стрілку з паперовим колом і по краю цього кола наніс градусні поділки, а до його центра провів промені, що відповідають 32-м напрямкам — румбам, для більш зручного спостереження за показниками приладу під час визначення напрямку вітру. На паперове коло майстер також наніс рисунок, який отримав назву «роза вітрів» і став емблемою всього, що пов’язано з далекими подорожами.

• Традиційне зафарбування південного кінця стрілки компаса в червоний колір, а північного — в чорний є відгомоном стародавніх часів. Ще в ассирійському календарі північ називався Чорною країною, південь — Червоною, схід — Зеленою, а захід — Білою. Відповідно фарбували міські ворота в давньому Китаї.

• Якщо немає компаса, то зорієнтуватися на місцевості можна за допомогою годинника. Для цього годинник розташовують у горизонтальній площині та повертають так, щоб часова стрілка була спрямована на Сонце. Кут між часовою стрілкою та напрямком на цифру «12» циферблата потрібно поділити навпіл. Бісектриса кута співпаде з південною лінією, що вказує напрямок «північ — південь», причому південь буде на тому кінці лінії, яка ближче до Сонця. (Положення хвилинної та секундної стрілок не враховуються.)

• Для орієнтування в горах слід пам’ятати, що південні схили гір набагато раніше звільняються від снігу, ніж північні. На південних схилах деяких глибоких ущелин сніг лежить упродовж цілого літа, утворюючи сніжники. Більше льодовиків розташовано на північних схилах гір, снігова лінія тут розташована нижче, ніж на південних. У лісних районах на південних схилах ростуть переважно дуб і сосна, а на північних — піхта та ялина. На південних схилах гір альпійські та субальпійські луки піднімаються вище, ніж на північних.

• У горах є свої особливі ознаки зміни погоди. Якщо в долині вночі та вранці був туман, який зник після сходу Сонця, буде гарна погода. Якщо вздовж гірського хребта спостерігається інтенсивне збільшення хмарності, що поступово затягує горизонт, слід незабаром очікувати на опади. Поява сочевицеподібних хмарин з підвітряного боку гірської вершини обіцяє погіршення погоди.

                 УРОК 10

Тема: Способи зображення Землі. 

Особливості та відмінності зображення земної поверхні на глобусі, аерознімках, космічних знімках, планах, картах.

Мета: активізація та систематизація знань про способи зображення Землі з курсу природознавства; формування первинних знань про особливості зображення Землі на глобусі, географічній карті, плані місцевості; розвиток умінь визначати відмінності в зображеннях місцевості на рисунку, фото- й аерознімках, плані, пояснювати різницю між зображеннями земної поверхні на глобусі, плані, карті, аерофото- і космічних знімках; поглиблення та розширення знань про масштаб, отриманих на уроках математики та природознавства; формування знань про види масштабу; розвиток первинних практичних умінь користування масштабом.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

         Обладнання: підручник, атлас, глобус, карта півкуль, план місце­вості, аерофотознімки, знімки земної поверхні з космосу.

                                               ХІД УРОКУ

I.Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань і вмінь

Завдання (прийом «Мозкова атака»; всі можливі відповіді вчитель записує на дошці)

1. Уявіть собі, то вас попросили зобразити пришкільну територію. В які

     способи ви це зробите?

2. Уявіть собі, що вам необхідно зобразити територію вашої області.

В які способи ви це зробите?

3. Уявіть собі, що ви вирушили в космічну подорож  і на одній із планет

виявили гостинних розумних істот. Які способи зображення Землі ви

використаєте для її опису?

 III.        Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Прийом «Практичність теорії»

Виконуючи завдання, ви мали можливість переконатися в різноманіт­ності способів зображення нашої планети. З давніх-давен люди намагалися зобразити місцевість якомога точніше та докладніше. Археологічні роз­копки свідчать про існування в давніх людей малюнків і планів територій, їх робили на камінні, бивнях мамонта, бересті. Довгий і важкий шлях пройшло людство, перш ніж навчилося складати географічні карти. Про це ви дізналися, вивчаючи розділ «Географічне пізнання Землі». А пам'ятаєте, який переворот у розвитку географічної науки здійснив глобус Мартіна Бегайма — «Земне яблуко»? Навіщо ж людям потрібні точні зображен­ня місцевості? На це питання відповісти легко. Зображення місцевості необхідні в будівництві та сільському господарстві, у військовій справі й авіації, туризмі та подорожах і в багатьох інших видах діяльності людини. Кожний у своєму житті стикається з необхідністю побудувати план, про­читати карту, зорієнтуватися на місцевості. На уроках, присвячених темі «Земля на плані і карті», ви навчитесь користуватися планами і картами, грамотно «читати» їх, визначати відстані та напрямки. А сьогодні на уроці ми повинні з'ясувати, які способи зображення місцевості є найбільш точними та які переваги й недоліки вони мають.

IV.         Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1.      Найбільш точні й наочні способи зображення земної поверхні.

Для відповіді на це питання слід звернутися до записів на дошці, виконаних під час етапу актуалізації, та запропонувати учням роз­глянути види зображень у атласі. Аналізуючи дані атласу, необхідно викреслити назви тих способів, які є менш точними, наочними та зручними в користуванні.

2.   Переваги й недоліки плану, карти та глобусу в зображенні земної    поверхні. (Робота в парах)

Заповнення таблиці

Основні способи зображення земної поверхні	Переваги	Недоліки
План
Географічна карта
Глобус

2.     Глобус – обємна модель Землі.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1.      Прийом «Експрес-тест»

• «Глобус» у перекладі з латини означає:

а)   модель;

б)   глобальний;

в)   куля.

•  Творець першого глобуса Землі:

а) Мартін Бегайм;

б) Ґерард Меркатор;

в) Клавдій Птолемей.

•  Дає вид місцевості збоку:

а) глобус;

б)   фотознімок;

в) план.

•     Фотографії з космосу мають найбільше значення для скла­дання:

а)   географічних карт;

б)   туристичних маршрутів;

в)   планів місцевості.

•     Найкращим помічником у вашій подорожі рідним краєм буде:

а)   глрбус;

б)   карта України;

в) карта вашої області

Або прийом «Творча лабораторія»

Спрощеним варіантом плану місцевості є схема. Складіть схему вашого шляху:

а)      від будинку до школи;

б)      від будинку до найближчої
крамниці;

в)      від вашого будинку до будинку
вашого товариша.

Складаючи схему, використо­вуйте власні умовні позначення та орієнтири.

- Вигадайте та замалюйте схематичні позначення для таких об'єктів: будинок, дерево, річка, міст, клумба, школа, вокзал, до­рога, гора, яма.

VI. Підсумок уроку

-         Зобразити земну поверхню можна у вигляді малюнка, фотознімка, аерофотознімка, плану та географічної карти.

-         Найбільш повну інформацію про характер земної поверхні та обєкти, розміщені на ній, передають план і карта.

-         Найбільш точно зовнішній вигляд Землі передає глобус.  

VII. Домашнє завдання

Опрацювати текст параграфа.

Скласти п'ять запитань до тексту параграфа. Скласти творче запитання, пов'язане зі способами зображення земної поверхні, обміркувати відповідь на нього.

Додатковий матеріал до уроку

Найбільший на Землі глобус має 10 м у діаметрі і вагою 30тонн. Зна­ходиться він в астрономічній обсерваторії м. Пезаро (Італія).

Картографічні зображення місцевості з'явилися задовго до писемнос­ті. Донедавна найдавнішою географічною картою вважали глиняну дошку, створену у 2 тис. р. до н. е., знайдену в Ірані (Месопотамії). На ній зображено рельєф і селище. Однак нещодавно в Україні в Чер­каській області було знайдено бивень мамонта з нанесеним на ньому картографічним малюнком: річка, дерева, споруди. Вік цієї унікальної знахідки — 14-15 тис. років! Відтоді, як у космос полетіли перші супутники, їх почали використо­вувати для створення більш точних карт нашої планети. З них мож вимірювати відстань за допомогою радіохвиль, а також робити точні фотознімки. Супутник фотографує невеликі ділянки земної поверхні а потім ці знімки суміщають так, щоб отримати зображення характер­них географічних об'єктів. Ці методи дозволили побачити реальний образ нашої планети.

                                                                                     
                                                                                Урок 11

Тема: Масштаб та його види. Практична робота № 1

Мета: поглиблення та розширення знань про масштаб, отриманих на уроках математики та природознавства; формування знань про види масштабу; розвиток первинних практичних умінь користування масштабом.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, картки із зображенням умовних знаків, глобус, креслярське приладдя.

Опорні поняття: план, напрямок, відстань, умовні знаки.

Базові поняття: масштаб числовий, іменований, лінійний.

                               ХІД УРОКУ

I.       Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Прийом «Бліц-опитування»

• Що таке план?

• Що таке умовні знаки?

• Наведіть приклади об’єктів, які зображуються за допомогою контурних, значкових, лінійних умовних знаків.

• Людям яких професій необхідні плани?

• Наведіть приклади ситуацій, коли є необхідність скористатися планом.

2. Прийом «Картографічна розминка»

(Робота в групах)

Учитель називає умовний знак. Та група, яка малювала картку з таким умовним знаком, піднімає її та характеризує знак.

3. Прийом «Міні-мандрівка»

(Продовження роботи в групах)

Завдання. Скласти оповідання-мініатюру (п’ять-шість речень) про мандрівку з використанням підготовлених карток з умовними знаками. Під час відповіді замість назв об’єкта використовувати його зображення.

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена відгадка»

Одну із загадок картографів ви розгадали під час минулого уроку. Це спосіб зображення об’єктів за допомогою умовних знаків. Тепер настав час зайнятися розгадкою ще однієї головоломки. В який спосіб картографам удається на невеликому аркуші паперу зобразити відстані в десятки, сотні, тисячі кілометрів? Погляньте на карту півкуль. Якщо вірити її назві, тут помістилась уся наша планета, площа якої дорівнює понад 510 млн км2. Крім того, картографи стверджують, що, розгадавши їх другу загадку, ви зможете точно визначати відстань між двома населеними пунктами, не переміщаючись з одного в другий! А поєднавши разом ці дві розгадки, ви зможете не лише вміло користуватися планами місцевості, але й навіть самостійно їх складати.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1. Формування поняття «масштаб»:

а) що показує масштаб;

б) як можна записати масштаб;

в) як правильно «прочитати» числовий масштаб. Вправи на «читання» масштабу планів і карт атласу;

г) формулювання та запис визначення поняття «масштаб» у зошитах.

2. Види масштабів. Робота з атласом і заповнення таблиці.

Вид масштабу	Спосіб запису	Приклад
Числовий	У вигляді дробу, числівник якого дорівнює 1, а знаменник показує, у скільки разів відстань на плані або карті менша за відстань на місцевості	1 : 1000
Іменований	Словами та цифрами показує, яка відстань на місцевості відповідає 1 см на плані чи карті	В 1 см 10 м
Лінійний	У вигляді лінії, поділеної на рівні відрізки завдовжки 1 см, які відповідають відстані на місцевості

3. Переведення масштабів з одного виду в другий.

Приклад 1. Переведіть числовий масштаб 1 : 5000 в іменований.

Щоб перевести числовий масштаб в іменований, необхідно знаменник перевести із сантиметрів у метри (якщо в знаменнику число має більш ніж п’ять нулів, слід перевести його в кілометри, пам’ятаючи, що в 1 км 100 000 см):

5000 : 100 = 50.

Відповідь. В 1 см 50 м.

Приклад 2. Переведіть іменований масштаб «в 1 см 250 м» у числовий.

Щоб перевести іменований масштаб у числовий, потрібно метри (кілометри) перевести в сантиметри та записати у вигляді дробу:

250 * 100 = 25 000.

Відповідь. 1 : 25 000.

4. Визначення дійсних відстаней за планом і картою.

Приклад 1. Визначте відстань на плані в атласі від млина до джерела.

Для визначення дійсної відстані на місцевості між двома об’єктами потрібно лінійкою виміряти відстань між ними в сантиметрах, помножити на величину масштабу та перевести в метри (або кілометри).

Відстань на плані між млином і джерелом становить 3,4 см, а величина масштабу — 10 000 см.

3,4 * 10 000 = 34 000 (см) = 340 (м).

Приклад 2. За фізичною картою України в атласі визначте відстань між Києвом і Харковом.

Відстань на карті між Києвом і Харковом дорівнює 11,7 см. Для обчислення великих відстаней зручно користуватися іменованим масштабом. Масштаб фізичної карти України — в 1 см 35 км.

11,7 * 35 = 409,5 (км).

V. Закріплення вивченого матеріалу

Практичні роботи № 1 «Розв’язування задач з використанням різних видів масштабу. Визначення масштабів планів та карт за даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням»

Альтернативні варіанти

1. «Картографічний практикум»

(Робота в парах)

Варіант І Переведіть числовий масштаб в іменований.

1 : 200 000.

1 : 500.

1 : 1 000 000.

1 : 1000

Варіант ІІ Переведіть іменований масштаб у числовий.

В 1 см 200 м.

В 1 см 1 км.

В 1 см 5 м.

В 1 см 80 км

2. Взаємоперевірка

3. Визначте масштаб карти, якщо відстань на місцевості:

ü  500 км являє собою на карті відрізок завдовжки 5 см.

Розв’язання: 1) 500 км = 50 000 000 см. 2) 50 000 000 : 5 = 10 000 000.

Відповідь М 1 : 10 000 000, або в 1 см 100 км

ü  100 км являє со-бою на карті відрізок завдовжки 2 см.

Розв’язання: 1) 100 км = 10 000 000 см. 2) 10 000 000 : 2 = 5 000 000.

Відповідь М 1 : 5 000 000, або в 1 см 50 км

Прийом «Проблемне питання»

1*. Відстань на місцевості становить 500 м. Зобразіть цю відстань у вигляді відрізків у масштабах 1 : 5000, 1 : 10 000, 1 : 25 000.

Дайте відповіді на запитання:

а) Який із запропонованих масштабів найбільший? Який найдрібніший?

б) В якому масштабі місцевість зображено з більшими подробицями?

Закінчіть формулювання висновку: «Чим більший масштаб, тим місцевість зображена...».

2*. Як визначити масштаб глобуса, якщо він не вказаний?

3*. Як за допомогою лінійного масштабу та вимірника можна виміряти довжину не лише прямих, але й кривих ліній?

VI. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

• Для того щоб зобразити великі території на аркуші паперу, користуються масштабом. Масштаб показує, у скільки разів відстань на плані менша, ніж на місцевості.

• Розрізняють числовий, іменований і лінійний масштаб.

• За допомогою масштабу, лінійки та вимірника можна визначити дійсну відстань на місцевості.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати текст параграфа.

• Побудувати план своєї кімнати та записати послідовність своїх дій.

• Повторити умовні знаки.

• Доробити практичну роботу № 1

                                                               

                                                               Урок 12

Тема: План, його основні ознаки. Умовні знаки, особливості створення, практичне значення. Практична робота 4 (початок).Визначення масштабів планів та карт за даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням.

Мета: поглиблення та систематизація знань про план місцевості, його особливості, умовні знаки; формування практичних навичок роботи з умовними знаками плану; розвиток первинних умінь з орієнтування за допомогою плану місцевості.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручники, атласи, настінний план місцевості, аеро-фотознімки.

                                             ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

1.  Прийом «Взаємоопитування» (робота в парах)

Обмін питаннями, підготовленими вдома до тексту параграфа.

2.  Конкурс творчих запитань і відповідей

Запитання ставлять ті учні, які їх підготували. Решта намагаєть­ся відповідати на них. Якщо правильної відповіді не прозвучало, автор творчого запитання викладає свою відповідь.

3.  Прийом «Мікрофон»

Висловлювання учнів з приводу творчих запитань і відповідей на них, визначення найкращих запитань і грамотних відповідей.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена відгадка»

Уявіть собі ситуацію: сім'я вашого товариша (або подруги) переїхала на проживання до іншого району міста. Товариш запрошує вас на свій день народження і починає пояснювати вам, як до нього дістатися. Якому способу надання пояснень ви віддали б перевагу?

(Варіанти відповідей учнів)

Цілком імовірно, що для когось із вас найбільш зрозумілим спо­собом стало б невелике креслення, інакше кажучи, схема або план нашого пересування в потрібному напрямку, яке супроводжує пояс­нення та певні орієнтири. Однак для того, щоб користуватися таким планом, потрібно вміти «читати» його, тобто розшифрувати інформа­цію, шо міститься в ньому. А для цього потрібно розгадати дві загадки картографів. Тож загадка перша: в який спосіб на плані позначають різноманітні об'єкти та чому тим, хто користується планом, зрозуміло, що це за об'єкти та де вони розташовані?

IV. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1.      Формування поняття «план місцевості».

а)         Прийом «Мозкова атака», фронтально.
Усі ключові слова, пов'язані з поняттям «план місцевості», запи-
суються на дошці.

б)        Після цього кожній парі пропонується «зібрати» із цих слів визна-
чення плану місцевості, а потім кожні дві пари, тобто чотири учні,
обговорюють і доходять єдиної думки щодо визначення поняття
«план». Варіанти четвірок заслуховуються, і після обговорення
узагальнений варіант записується в зошити. (Прийом «2 —> 4
всі разом»)

2.Ознаки плану. (Робота з підручником, атласом, фронтально)

Формування поняття «умовні знаки». (Можна використати прийоми, аналогічні п.1)

3.Види умовних знаків. Складання таблиці «Умовні знаки».

Вили умовних знаків	Які об'єкта зображають	Приклади умовних знаків
Контурні
Значкові
Лінійні

«Картографічний практикум»

1.   Зобразіть умовні знаки, які потрібно використовувати для

зображення місцевості навколо вашої школи.

2. Знайдіть на плані місцевості ліс, чагарники, грунтову дорогу, електростанцію,

річку, озеро та охарактеризуйте спосіб зображення кожного із цих обєктів.

Прийом «Картографічний диктант»

1. Намалюйте план руху школярів в М 1 : 10 000 (або М 1 : 20 000).

Загін школярів вийшов зі школи в західному напрямку і пройшов

500 м лугом до річки, яка протікає з північного заходу на південний схід. Перейшовши річку дерев’яним містком, школярі повернули на південь і пройшли 1 км стежкою через мішаний ліс до джерела. Від джерела за азимутом 50 ° вони подолали 200 м лісом і вийшли біля будиночка лісника.

VI.        Підсумок уроку

• Що таке план місцевості?

• Який прийом використовують картографи для зображення різно­манітних об'єктів на планах?

Навіщо потрібні плани місцевості?

VII.      Домашнє завдання

• Опрацюйте текст параграфа.

• Об'єднайтесь у групи та зробіть по п'ять умовних знаків на картках 20x20 см. (Учитель розподіляє знаки так, щоб у всіх груп вони були різні.)

                                                                     8 клас

Тема:Грунти і земельні ресурси УкраЇни. Умови грунтоутворення, основні генетичні типи    грунтів, закономірності їх поширення. Карта грунтів України.

Мета: сприяти формуванню знань учнів про основні чинники грунтоутворення; генетичні         типи грунтів та закономірності їх поширення на території України; розширити світогляд учнів щодо раціонального використання грунтів і заходів щодо їх охорони.

Тип уроку: формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручники, атласи, робочі зошити, практичні зошити, карта грунтів України,

          карта  грунтів Чернівецької області.

                                                 Хід уроку

І. Організаційний момент

    Діти, сьогодні у нас на уроці багато гостей. Зустрічаючись з людьми ми разом з привітаннями даруємо посмішку. Тож давайте ще раз привітаємось з нашими гостями посмішкою.

Сідайте.

ІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів.

    Щоб дізнатися про що буде іти мова на сьогоднішньому уроці вам потрібно прочитати загадку, шукаючи цифри у зростаючому порядку, і сказати про що йде мова у даній загадці.

(грунт)

-   Як ви вже здогадалися тема сьогоднішнього уроку «Грунти України». Відкрийте будь ласка зошити.Запишіть сьогоднішню дату і тему, яка звучить так: «Грунти і земельні ресурси України. Практична робота № 5».

-   Але, перш ніж розпочати вивчення теми, я хочу, щоб ви звернули увагу на девіз нашого уроку:

         Те, що я чую – я забуваю

         Те, що я бачу і чую – я трохи памятаю

         Те, що я чую, бачу і обговорюю – я починаю розуміти.

Отож мені б хотілося, щоб ви не тільки почули, а й зрозуміли тему сьогоднішнього уроку.

ІІІ.Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

    Оскільки тему « Грунти» ми з вами вже частково вивчали в 6 класі, то давайте дещо з вивченого пригадаємо, використавши прийом: «вірю не вірю». Якщо відповідь правильна, то ви відповідаєте «так», якщо неправильна – «ні», при цьому кажучи правильну відповідь.

1)      Чи вірите ви в те, що грунт – це верхній,пухкий шар Землі, що має родючість? (так)

2)      Чи вірите ви в те, що основоположником науки «Грунтознавство» є С. Рудницький?  (ні, тому, що  основоположником цієї науки є В.В.Докучаєв)

3)      Чи вірите ви в те, що родючість грунту залежить від вмісту гумусу в ньому?  (так)

4)      Чи вірите ви в те, що найродючішими грунтами в світі вважаються сірі лісові грунти?

(ні, тому, що найродючішими грунтами є чорноземи).

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Формою нашої роботи буде зустріч за круглим столом.

Учасниками нашої зустрічі є: географи, геологи, біологи, хіміки-грунтознавці, краєзнавці.

-          Ми з вами давно знаємо,що таке грунт. Адже так? Починаючи з молодших класів, у кожному наступному класі це поняття розширювалось і поглиблювалось. І водночас ми не знаємо, що таке грунт.Чому так? Бо ми не цінуємо природний дар. Отже, метою нашого уроку буде не тільки вивчити грунти України, але й зрозуміти яке це неоціненне багатство нашої країни.

-          Перше питання, яке ми розглянемо – це поняття про грунт. Кожна група учасників повинна пояснити цей термін з своєї точки зору.

-          Отже, що таке грунт з точки зору географів?

Грунт – це поверхневий, пухкий, часто тонкий шар земної кори, який вкритий рослинністю і відзначається родючістю.

- Що нам скажуть геологи?

З нашої точки зору:

Грунт – це особливе природне утворення, що виникло у результаті вивітрювання земної кори під дією води, повітря та живих організмів.

-          Яке визначення цьому поняттю дадуть наші екологи?

Грунт – основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті постійної взаємодії біотичних та абіотичних факторів. Грунт є основою функціонування екологічних систем біосфери.

Ви знаєте, навіть з точки зору історії можна сказати що таке грунт. Ви ніколи не задумувались чому нашу багатостраждальну Україну весь час грабували нападники? Чому в роки Великої Вітчизняної війни українські чорноземи німці вивозили цілими потягами? З точки зору істориків, грунти – це національне багатство.

-          Наступне питання, яке нам треба обговорити – це фактори грунтоутворення. Але перш ніж надати слово  нашим геологам відкрийте будь ласка ваші практичні зошити на ст. 26(Практична робота №5 завдання 2.4) і назву кожного чинника грунтоутворення будети записувати сюди. Отже геологи вам слово.

Початок вченню про фактори грунтоутворення поклав В.В.Докучаєв.

Головними факторами грунтоутворення він називає: материнську породу, клімат, рослинний і тваринний світ, рельєф, вік країни. Все це він виразив за допомогою формули:

                                 Г = f(ГП, О, К, Р) · В

                                 Г – грунт,

                                 ГП – гірські породи,

                                 О – організми,

                                 К – клімат,

                                 Р – рельєф,  В – вік.

 Поряд з названими природними факторами виділяється ще один - це господарська діяльність людини.

- Материнська порода визначає мінералогічний склад грунту, його фізичні і хімічні властивості. В Україні – це четвертинні відклади піщаного або суглинистого складу; серед відкладів суглинистого складу переважають леси.

-  ( Лес – це молоді відклади четвертинного періоду, що виникли не більше 1,5 років тому, а у певних фізико-географічних умовах вони можуть утворюватись і у наш час, наприклад в результаті пилових бурь. Це пухка, пилувата суглиниста карбонатна порода палевого або сіро-жовтого кольору.В гранулометричному складі переважає фракція крупного пилу (0,05-0,01 мм). Леси характеризуються високими пористістю, водопроникністю, стійкістю мікроструктури, значною просадочністю. В них переважає еолове походження

-          Що нам можуть розповісти про чинники грунтоутворення наші біологи?

-   На думку В.І. Вернадського, живі організми – найбільш могутній фактор грунтоутворення. У грунті живуть представники чотирьох царств природи: рослини, тварини, гриби, прокаріоти. Мікроорганізми, лишайники, водорості, гриби готують субстрат для вищих рослин, які є провідними у процесі грунтоутворення.

    Роль і значення хвойного лісу, листяного лісу та травяної рослинності в процесі грунтоутворення різні.

        Наприклад у хвойних лісах опад розкладається повільно, утворюючи підстилку типу «мор». ЇЇ розкладання відбувається під дією грибів. Тому тут формуються грунти з високою кислотністю, ненасиченістю основами, низьким вмістом гумусу, поживних речовин, особливо азоту і фосфору, і, як наслідок, із низькою родючістю. Так переважно утворюється підзолистий тип грунтоутворення.

-          У мішаних і особливо у широколистяних лісах у кругообіг залучається у 2-3 рази більше кальцію і магнію, азоту та фосфору, ніж у хвойних. З опадом листя щорічно надходить у 4-5 разів більше кальцію і магнію ніж із хвоєю.У мішаних лісах опад більш мякий, багатий азотом. Синтезується гумус гуматно-фульватного типу. Формуються сірі лісові і бурі лісові грунти, менш кислі, ніж підзолисті. Підвищується рівень родючості.

   Під травяною і лучною рослинністю основним джерелом утворення гумусу є корені, біомаса яких, порівняно з надземною масою значно більша. Гідротермічні умови здатні забезпечити швидкий розклад органічних решток, формується «мякий» гумус, насичений кальцієм, із переважанням гумінових кислот. Проходить дерновий тип грунтотворення, який сприяє формуванню чорноземів, зі значним вмістом гумусу, високим рівнем родючості., а також лучних, лучно-болотних і дернових грунтів.

Поряд з вищою рослинністю істотно впливають на процеси грунтоутворення численні представники грунтової фауни, за розмірами яку можна поділити на 4 групи: мікрофаунамезофауна,макрофауна, мегафауна.                                                                       

 Прикладом надзвичайної інтенсивної дії на грунт є робота дощових червяків. На площі 1 га черви щорічно пропускають через свій кишечник у різних грунтово-кліматичних зонах від 50 до 600 т мілкозему. Разом із мінеральною масою поглинається і перероблюється величезна кількість органічних решток. У середньому екскременти червів(капроліти) складають до 25 т/га за рік.

-          Слово надаємо географам.

        Рельєф є одним із чинників грунтоутворення. Він визначає тепловий і водний режим ділянок земної поверхні, що впливає на родючість грунту. Зі схилів горбів поверхневі води стікають, змиваючи поживні речовини. Ці речовини зносяться у долину, тому там ґрунтовий покрив потужніший. На плоских ділянках опади затримуються, і при надмірному зволоженні відбувається процес заболочення.

Співвідношення тепла і вологи також впливає на формування різних типів грунтів. В умовах надмірного зволоження формуються заболочені грунти, а при недостатньому зволоженні — солончаки (вода з глибин піднімається до поверхні разом з солями).

Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинний світ. В умовах теплого і вологого клімату з багатою трав'янистою рослинністю утворюється багато перегною (гумусу). При надмірній сухості клімату продуктивність рослинного світу незначна, гумусу утворюється менше. Найбільше перегною утворюється при відмиранні трав'янистих рослин. Вони збагачують грунт органічними речовинами і хімічними елементами (азотом, кальцієм, вуглецем), тому там, де поширена трав'я­на рослинність, утворились родючі чорноземні грунти.

-          І нарешті слово мають екологи.

На процес грунтоутворення значною мірою впливає господарська діяльність людини. Цей вплив може бути як безпосереднім – обробіток грунту, меліоративні заходи, збирання лісової підстилки тощо, так і побічним, наприклад, вирубування лісів на крутосхилах, що призводить до ерозії, безсистемне випасання худоби тощо.

-          Наступне питання, яке нам обовязково треба розглянути – це будова, механічний склад і структура грунту.

Внаслідок дії різноманітних чинників грунти у різних місцях України мають різну будову. ЇЇ добре видно із розрізу(профілю) грунту. Хто з учасників нашої зустрічі зможе нам розповісти про грунтові профілі?

 Грунтовий профіль складається з окремих шарів (тобто горизонтів), які відрізняються між собою кольором, що, в свою чер­гу, визначається фізичними та хімічними властивостями, насиченістю органічними речовинами .

Верхній шар грунту називають гумусово—акумулятивним (А1), бо у ньо­му відбувається нагромадження (акумуляція) гумусу. Він має темний колір. Це — родючий шар, пронизаний корінцями рослин, у якому живе дуже багато мікроорганізмів, дощових черв'яків та ін.

Цей шар має різну товщину у різних ґрунтах: що глибший він, то родючіший грунт. Гумусово—акумулятивний шар переходить в елюві­альний(А2) або горизонт вимивання, який має світліше забарвлення через те, що з нього виносять­ся з водою органічні і мінеральні сполуки. Він досить потужний у ґрунтах, які сформувалися в умовах надмірного зволоження.

Вимиті і верхніх шарів речовини осідають у нижньому шарі, який називають ілювіальним (В) або горизонт вмивання або перехідний горизонт. Він дещо темніший від попереднього. Цей шар поступово переходить у підґрунтя (тобто материнську породу).

-          З механічним складом грунтів нас ознайомлять хіміки-грунтознавці.

За механічним складом (тобто співвідношенням частинок різного розміру) грунти отримують назву піщаних — якщо вміст піску понад 90%,  глинистих — якщо частка глини становить понад 40%. Вміст глини у суглинистих грунтах від 20% до 40%, у супіщаних — від 10 до 20%.

Механічний склад дуже сильно впливає на родючість грунту. Глинисті грунти погано пропускають вологу( тобто утримують її): у зволоженому стані ці грунти в'язкі та липкі, а у сухому — щільні й тверді. Вони також погано пропускають повітря. Піщані грунти завжди сухі, бідні на поживні речовини, бо вода проникає на великі глибини, але в них швидко розкладаються органічні речовини завдяки доброму доступу повітря.  Супіщані грунти також мають малу вологоємність і менший, ніж глинисті і суглинисті грунти запас поживних речовин.

Найкращі для вирощування рослин суглинисті грунти, які мають високу вологоємкість і проникність повітря. В них добре утримують­ся поживні речовини. Такі грунти легко обробляються. На території України виділяють важкосуглинисті, середньосуглинисті, легкосуглинисті грунти.

Класифікація структурних агрегатів (за С.О.Захаровим)

Про структуру грунту нам розкажуть біологи.

Під структурою грунтів розуміють здатність частинок грунту обєднуватися у відносно стійкі грудки різного розміру і форми. Ґрунтові часточки склеєні у грудочки перегноєм і кальцієм. У та­кому грунті між грудочками є великі і малі пори, якими проникають вода і повітря. Найкраща для рослин структура грунту — зерниста (діа­метр грудок 1-10 мм). Її мають багаті на перегній і кальцій черноземи. В інших грунтах (підзолистих, каштанових) — структура грудкувата; або горіхоувата. Найгіршою є брилиста структура, оскільки брили швидко висихають; вони щільні і тверді, що перешкоджає росту рослин.

Є також безструктурні грунти. Це — пилуваті піщані, а іноді і супіщані грунти з малим вмістом гумусу: вони малородючі.

             Найголовніші види структури грунту:

І тип (Кубоподібна): 1 – крупногрудкувата; 2 – грудкувата; 3 – дрібногрудкувата;

4 – крупногоріхувата; 5 – горіхувата; 6 – дрібногоріхувата;

7 –крупнозерниста; 8 – зерниста.

ІІ тип (Плитоподібна) – розвиток агрегатів переважно по горизонтальній осі:

9 – стовпчаста; 10 – призматична.

ІІІ тип (Призмоподібна) – розвиток агрегатів переважно по вертикальній осі:

11 – сланцювата; 12 – пластинчаста; 13 – листова.

Велике значення у збереженні грудочкуватої структури грунту має культура землеробства, зокрема застосування сівозмін із включенням багаторічних трав. Так, наприклад, тимофіївка своїм корінням розчленовує грунт на грудочки, бобові сприяють нагромадженню в грунті азоту, кальцію, який скріплює грудочки.

-          А тепер нам потрібно розглянути основні генетичні типи грунтів на території України. Слово надаємо нашим географам.

Розподіл грунтів на території України підпорядкований горизонтальній зональності на рівнинах і висотній поясності у горах. Розглядаючи грунти рівнин, ми бачимо, що в північній частині України поширені дерново-підзолисті грунти.Вони займають 21 % території країни, майже всю Поліську низовину. Пов'язані вони з плоскими формами рельєфу. Сформувалися під мішаними та хвойними лісами на воднольодовикових супіщаних відкладах. Достатня, а подекуди надмірна кількість опадів і сповільнений стік поверхневих вод спричиняють заболочення окремих ділянок .Тому у дерново-підзолистих грунтах процес перегнивання органічних решток відбувається повільно. Вони мають кисле середовище і містять лише 1-1,5% гумусу. Чітко визначений підзолистий горизонт (горизонт вимивання) товщиною до 20 см. Характерною ознакою дерново-підзолистих грунтів у Поліссі є їх безструктурність. Для підвищення родючості вони потребують внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування.

Дерново-підзолисті грунти Полісся:

        А – будова профілю; Б- типовий ландшафт і характерна рослинність;

         В- призматична структура ілювіального горизонта;

        Г – різка границя між елювіальним та ілювіальними горизонтами.

Сірі лісові грунти поширені переважно у лісостеповій зоні, зустрічаються і на Поліссі. Сформувалися вони під широколистою лісовою і різнотравно-злаковою рослинністю на суглинистих породах. При достатній кількості опадів процес вимивання у цих грунтах виражений слабо, зате більше нагромаджується гумусу. Вміст його становить до 5-8 %, що надає грунту світло-темно-сірого кольорів. Кислотність грунту мала, структура дрібногрудкувата, природна родючість невисока

Сірий лісовий глейовий грунт: А – будова профілю; Б – втрата структурності ілювіального  горизонту внаслідок оглеєння.

                

       Найбільшу площу (65 % від території України) під степовою рослинністю в умовах обмеженої вологості займають чорноземні грунти. Основною грунтоутворюючою породою для них є глинистий лес, який поширений у межах лісостепової і степової зон. Чорноземні грунти мають понад 8 % (іноді до 16 %) гумусу, зернисто-грудкувату структуру і є найродючішими у світі. Гумусовий горизонт має товщину понад 40 см, а інколи й більшу — 120 см. З півночі на південь змінюються особливості чорнозему, а тому виділяють окремі їх підзони. В лісостепу поширені опідзолені та типові чорноземи, в північній степовій підзоні переважають чорноземи звичайні середньо- та малогумусні. Для більш посушливої південної степової підзони харак­терні грунти, що потребують додаткового зволоження, тобто південні чорноземи.

   В умовах недостатньої кількості опадів, високих температур і порівняно бідної степової рослинності сформувалися каштанові грунти, які займають до 5 % терито­рії України. Потужність у них гумусового горизонту (переважно каштанового кольору) буває до 40 см. Вміст гумусу — від 1 до 2-3 %.

             Чорноземи лісостепу:                                                     Чорноземи степу:

А – типові ландшафти; б- чорнозем опідзолений;                    А – чорнозем звичайний; Б – чорнозем південний;

В – чорнозем вилугований; Г – чорнозем типовий;                 В – типовий степовий ландшафт;

Д- зернизта структура поверхневих горизонтів;                       Г – гіпсові новоутворення у материнській породі

Е – міцелярно-карбонатні новоутворення.                           чорнозему південного.           

Вздовж узбережжя морів утворилися солончаки і солонці. Це грунти, що мають у верхніх горизонтах значний вміст солі, яка підтягується в процесі випаровування з нижніх горизонтів. Солончаки і солонці мають дуже низьку родючість і потре­бують промивання та гіпсування.

Солончаки: А – автоморфний солончак;                               Комплекси солонців з каштановими грунтами.

Б – гідроморфний солончак; В – типовий  ландшафт

та характенра галофітна рослинність;

Г – кристали легкорозчинних солей на поверхні агрегатів та грунту; Д – не ефективне сільськогосподарське використання без меліоративних заходів.

У долинах річок формуються лучні грунти, а в пониженнях на Поліссі — болотні.

Грунти гірських областей. Для них характерна вертикальна поясність.

Зокрема, у Передкарпатті під буковими і дубовими лісами в умовах помірного зволоження сформувалися дерново-підзолисті грунти, а на Закарпатській низовині під дубовими лісами — бурі опідзолені.

В обох типах грунтів відбувається процес оглеєння (глей — частина ґрунтового профілю, яка характеризується сіро-голубим або сизо-іржа­вим зафарбуванням, безструктурністю і низькою пористістю, що є наслідком надмірного зволоження.

У поясі Мішаних лісів Карпат і Криму поширені бурі лісові грунти із вмістом гумусу 5-7 %. Вони переважно мають малу потужність генетичного профілю з характерною щебінюватістю.

На вершинах і безлісних схилах гір, під трав'яною рослинністю, залягають гірсько-лучні і гірсько-торфові грунти. Потужність їх ґрунтового профілю від 40 до 100 см. У верхній його частині значний вміст гумусу, частка якого з глибиною змен­шується.

На Південному березі Криму, в умовах субтропічного клімату, сформувалися червоно-бурі і коричневі грунти. Забарвлення їм дали окисли заліза. Ці грунти переважно щебінюваті з вмістом гумусу 3,5-5 %. Вони перериваються виходами скельних порід.

-    Слово надаємо нашим краєзнавцям

Ґрунтовий   покрив   села   сформувався   під   впливом   тр'явинистої рослинної формації. У поширенні грунтів існує певний зв'язок з рельєфом, який зумовлений  закономірною зміною з  висотою  мікрокліматичних, гідрологічних і фітологічних особливостей.

      Найбільш   підвищені   ділянки   вододілів   зайнято   чорноземами опідзоленими, а днища балок представлені грунтами гідроморфного ряду -лучно-болотними, болотними, лучними і мочарами. На схилах балок, де лесовидні суглинкі змиті і на поверхню виходять дочетвертинні глини,  зформувались чорноземи на щільних глинах. На виходах гіпсів утворилися дернові грунти. Крім цих видів грунтів мають поширення ще такі грунти :

- темно-сірі опідзолені;

- чорноземи типові.

      На  досліджувальній  території є  цінні  грунти  -  це  чорноземи. Важливою особливістю цих грунтів є великий вміст гумусу, інтенсивна міграція    біогенного    кальцію,    характеризуються    великою    ємкістю поглинання, близькою до нейтральної реакції верхніх горизонтів. Тому чорноземи характеризуються сприятливими фізичними і водно-фізичними  властивостями: рихлим складом в гумусовому шарі, високою вологоємкістю і хорошою водопроникненістю.Найважливіша задача сільськогосподарського виробництва на чорноземних грунтах – правильне використання їх високої потенціальної родючості, запобігання гумусового шару від руйнування. Основні шляхи в рішенні цієї задачі - раціональні прийоми обробітку, накопичення і правильного використання вологи, внесення   добрив,   покращення   структури   посівних   площ,   ведення високоврожайних   культур і сортів, боротьба з ерозією.

-          Географи нам розкажуть про земельні ресурси.

Земельні ресурси – це землі, що використовуються або можуть використовуватись для сільського чи лісового господарства, містобудування тощо.

Суходіл України становить 96 %. З них сільськогосподарські угіддя становлять 69,3 %

(на орні землі припадає 55 %, а в окремих областях – понад 80 %). Більша частина орних земель (60%) – це чорноземи. Решта сільськогосподарських земель використовуються під сіножати і пасовища. Ліси займають -17,2 %, Забудовані Землі -4 %, Землі непридатні для с/г (піски, яри, зсуви, скелі тощо) – 3,9 %, заболочені землі – 1,6 %.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів.

-  На закріплення  знань по даній темі вам потрібно розгадати кросворд